- Webfermerstvo »
- Все статьи »
- Животноводство »
- Вьетнамские свиньи НА КУБАНИ БЫТЬ!
Вьетнамские свиньи НА КУБАНИ БЫТЬ!
Знакомьтесь - вьетнамочка .
Четыре года назад на Кубанских подворьях появилась новая порода свиней - вьетнамская травоядное вислобрюхих. Окраска ее чаще всего черный, однако,
Свинка эта к нам попадала, чаще всего, с территории Украины, реже из Польши, Молдовы, стран Прибалтики. Большое поголовье таких свиней есть в США и странах Евросоюза, особенно во Франции, в Румынии, в Словакии, в Венгрии. Фактически вьетнамская травоядное свинья - это дикая свинья, обитающая в лесах юго-восточной Азии, не подверглась селекционным вмешательством человека. Поэтому она более вынослива, сильнее и меньше подвержена болезням.
Реорганизация колхозов, а затем и мировой финансовый кризис, привели к тому, что приток дешевого зерна в частные хозяйства остановился. Крестьянину стало невыгодно держать свиней у себя дома.
Остановили свою работу и много свинофермы. Но предприимчивые хозяева нашли выход из этой ситуации. В крестьянских хозяйствах держат по 1-2 хряка и несколько свиноматок, что позволяет не только в избытке целый год обеспечить свою семью мясом, но и реализовывать продукцию населению: как непосредственно мясом, так и поросятами, которых активно покупают соседи .
Из-за дороговизны кормов происходит вытеснение во дворах нашего обычного свиньи, вьетнамской свинкой,
Как мы начинали .
Ознакомившись с способом выращивания вьетнамских свиней на Украине, мы организовали племенное хозяйство на разорилась бывшей колхозной фермы. В то время цена на зерновые держалась на заоблачных высотах, а мясокомбинаты, используя монопольное положение, стали закупать свинину за рубежом, таким образом, фактически уничтожая свинаря. Мы пошли на риск и стали закупать поросят и свинок вьетнамской травоядной породы. Начинали мы практически с нуля, однако к делу подошли серьезно, был введен строгий учет в селекционной работе, использован опыт передовых племенных хозяйств России, до разработки собственных компьютерных программ. Нами была сформирована обширная база статистических данных, а также создан высокопроизводительное стадо маточное, адаптированное к местному климату и условиям содержания.
Пошел, четвертый год, как мы развели, у нас на Кубани, в Абинске районе, на хуторе Ленинском, этих непритязательных свинок. Прошедшее время подтвердило правильность наших предположений. Ведь с каждым годом сторонников новой породы свиней становится все больше и больше. Уже появились хутора и станицы, где количество вьетнамцев во дворах сравнялась и даже превзошло численность наших обычных свиней. Как говорится, процесс пошел
Лучшая свинья для выращивания на крестьянском дворе .
Главный вопрос сегодня - какова себестоимость вьетнамской свиньи? Как ее посчитать? Как может обычный крестьянин, не прибегая к помощи академиков, либо не привлекая сторонних экономистов с их замысловатыми формулами, самостоятельно рассчитать здесь собственную выгоду? Ответ очень прост. В затратах на производство продукции животноводства, стоимость кормов составляет 65 - 75% в коллективных хозяйствах и 80 - 90% в частных дворах. Получается, чем меньше мы используем кормов, и чем они дешевле, тем ниже будет себестоимость свинины. Затраты на корма вьетнамок примерно в 5 - 10 раз ниже, чем на нашу обычную свинью. Отсюда следует вывод, что, выращивая вьетнамскую травоядных свиней, мы делаем этот процесс высоко прибыльным. И чем выше поднимается цена на зерно, тем дешевле, в удельном выражении, становится трава, а значит и ниже становится себестоимость вьетнамской свинины. Пока решается проблема - как накормить народ, простые крестьяне уже сами разобрались в этом вопросе.
Преимущества вьетнамцев .
Разведение вьетнамских свиней - выгодное дело. Для трудолюбивого хозяина уже после первого опороса вложенные средства окупятся в несколько раз, и появляется чистая прибыль. Основные преимущества этой породы:
1. Экономически выгодные, так как требуют мало затрат на кормление и обходятся значительно дешевле, чем наших домашних свиней, так и выращенных по датской технологии.
2. В рационе кормления большую часть составляет трава, сено, что также позволяет экономить дорогой комбикорм.
3. Всеядные.
4. По размеру свиньи компактны, что позволяет экономить место и в одном станке держать несколько голов.
5. Легко переносят кубанские зимы, что позволяет держать животных на свободном выгуле.
6. Отличаются хорошим иммунитетом и практически не болеют.
7. Аккуратные. Не обладают "свиным" запахом. Испражняются в одном отведенном месте.
8. Мясо более нежное и сочное, с низким содержанием холестерина. Сало мягкое, без прожилок, вкусное, режется, как сливочное масло.
9. Раннее созревание. Свинки становятся половозрелыми в 3 - 4 месяца. Первый опорос возможен уже в 7 - 9 месяцев.
10. Свиньи живут по 20 - 30 лет и все это время приносят потомство.
12. После забоя уход составляет 12 процентов, тогда как в обычной свиньи - 30 процентов.
13. Высокая плодовитость взрослых свиней: 12 - 20 поросят.
14. Неприхотливые в содержании.
15. Имеют спокойный нрав, добрые, умные и податливые к дрессировке.
16. Хряк в возрасте старше двух - трех лет вполне заменит сторожевую собаку в охране вашего двора.
17 Не роют ям, не ломают вольеры и загоны.
Основное стадо свое мы подбирали из разных регионов Украины, Белоруссии и Прибалтики. Селекционная работа ведется постоянно. Мы поддерживаем связи и с свиноводами нашего края, пытаемся обменяться опытом. В настоящее время потомство, в нашем хозяйстве, мы получаем от скрещивания сотни основных свиноматок и 25-ти хряков. При этом постоянно испытываем недостаток в притоке производителей с новой кровью из-за рубежа. Однако, уже на нашем опыте, можно с уверенностью заявить о великом будущем этой породы на Кубанских подворьях.
Данная порода ценится тем, что животные имеют покладистый и добрый нрав, они умны, сообразительны и, кажется, "понимают" человеческую речь. Невозможно без улыбки смотреть на поведение молодых поросят. После пятиминутного знакомства, сложно не влюбляется в них.
Вьетнамские свинки имеют приемлемые размеры, что позволяет держать их по 3 - 4 головы в станке, рассчитанном на одну обыкновенную свинью. Вес взрослой свиньи вьетнамской составляет 60 - 100 кг. Однако, встречаются особи с весом 150 - 200 кг. Их мясо считается деликатесом и стоит достаточно дорого. Внешне оно ничем не отличается от мяса обычных свиней мясо - сальных пород, только более нежное, сочное. Сало с прослойками жира, может быть от 2-х до 5-ти сантиметров, в зависимости от условий содержания и рациона кормления. Уровень холестерина в мясе вьетнамской свиньи, по некоторым источникам, в 7 раз ниже, чем в мясе нашей обычной свиньи. Многие наши знакомые, попробовав вкус азиатской свиньи и изучив опыт их выращивания, предпочли в пользу вьетнамской.
При правильном кормлении вьетнамские свиньи имеют отличное здоровье. Они практически не болеют, так как обладают устойчивым иммунитетом к заболеваниям, свойственным обычным породам свиней. Только нужно помнить, что азиатские свинки в осенне - зимний период, очень чувствительны к сквознякам и не любят сырости в станках, где они находятся.
Свиньи хорошо переносят кубанские зимы, поэтому мы стараемся весь год удерживать их на свободном выгуле. И только супоросных и детей переводим в сарай. Вьетнамцы очень любят свежую травку и с удовольствием загорают на солнышке. Но нужно помнить, что в жаркую погоду свинки могут перегреться. Чтобы избежать этого делаются навесы от солнца и ставят емкости с питьевой водой. Для каждого стада свиней мы выкапываем лужицы, в которых в жару свиньи принимают ванны.
Корма.
Из Интернета о кормлении вьетнамцев узнаешь абсолютно противоречат друг другу
сведения. Один дает объявление о продаже своих поросят и указывает: "давать зерно не желательно". Видимо это был большой шутник.
Другой, пишет серьезную статью, в которой указывает на состав комбикорма: ячмень - 40%, пшеница - 30%, Овес - 10%, горох - 10%, кукуруза - 10%. Все это заливает водой из расчета 4 - 4,5 литровые кружки комбикорма на 8 литров крутого кипятка. Перемешивает, настаивает. Утром готовит на вечер, а вечером на утро. Одно ведро, приготовленного экстракта, составляет рацион для трех свиноматок, на одно кормление. Чем-то подобным, года три назад, мы кормили своих свинок. Однако если, использовать такой комбикорм, тогда снижается экономия на кормах. А с другой стороны, использование кипятка ведет к излишним затратам ресурсов на его нагрев. И время свинаря используется не рационально. Заваривания, нагрев воды - лишние трудовые потери. В целом данный вариант приемлем, но мы его не рекомендуем, в том числе и потому, что на этом комбикорме Вы выкормить свинью с низким удельным весом мяса. А вот сало в ней будет в избытке.
Нам больше нравится такая информация по кормлению. Зимой 70 процентов рациона составляют сено, измельченные кукурузные стебли и початки, корнеплоды, тыква, 30 процентов - зерноотходы, желуди, каштаны. В летнем рационе 80 процентов разнотравья, молодых веточек деревьев и кустарников, падалицы фруктовых деревьев, кабачков, тыквы, ряски. Но обязательно 20 процентов нужно давать измельченных зерновых кормов (отруби, мучка и другие отходы). В среднем в сутки "вьетнамки" съедают 300 - 400 грамм зерновых.
Так как наше хозяйство расположено в нижнем течении реки Кубань, где сложно найти желуди и каштаны, кукурузные стебли и початки, но зато выращивается много пшеницы и риса, наш рацион кормления отличается, от вышеприведенных. Для взрослого поголовья готовится следующая смесь. На 1 часть среднего помола ячменя, мы добавляем 5 частей пшеничных отрубей и 1 часть рисовой мучки. Добавляем сюда 250 гр. мела, 10 - 20 гр. поваренной соли. Непосредственно перед кормлением, в мешанку мы добавляем 10 - 15 процентов по объему набухший в воде жом (отходы производства) сахарной свеклы. Таким образом, при составлении кормосмеси, 90 - 95 процентов ее объема составляют отходы - дешевое сырье. И только 5 - 10 процентов - дорогой ячмень. И никакой запарки. Применяем только сухой способ кормления. При этом, одно правило необходимо всегда соблюдать - питьевая вода должна быть в избытке.
Летом кормим 1 раз вышеуказанной смесью и, притом, только вечером. С утра поголовье отправляется на выпас. Ранней весной и поздней осенью в обед, дополнительно подкармливаем свиней рисовой мучки. Обращаю внимание - подкормка состоит только из одной рисовой мучки и съедается поголовьем "влет, к-драки". Зимой, нашу кормосмесь, используем два раза: утром и вечером. В обед и на ночь даем сено: разнотравье 2 - 3 раза в неделю и сено люцерны 4 - 5 раз в неделю. В этом году заготовили сено из клевера. Что из этого получится, напишем в следующем репортаже. Норму кормления определяем экспериментально. Она равна тому объему, который съедают свинки в течение 15 - 20 минут. Обращаем внимание, что здоровое поголовье уплетает вышеуказанные составы кормовых смесей с диким аппетитом.
Делегация немецких свиноводов пришла в дикий восторг и удивление, видя процесс приготовления кормов и сам процесс их поедания. Они не поверили своим глазам. Такие корма, по их мнению, свиньи есть не могут. Однако вьетнамцы ели и делали они это с большим удовольствием. А немецкие селекционеры снимали все на видео и записывали рецепт приготовления кормов.
По-другому кормим свинок при глубокой супоросности, кормящих мам и отбора. Об этом мы расскажем в следующем материале.
Правила выбора молодняка.
Еще раз повторюсь, что разведение свиней, то на откорм, или на племя является высокорентабельным занятием. Но успех в этом деле зависит от двух основных причин: трудолюбия и от качества приобретенного молодняка. Нельзя случать родственных свинок и хряков. Самое страшное - это близкородственные разведения (инбридинг), от этого рождаются уроды, животные становятся мелкими, плохо растут. Поэтому покупать свинок, надо в одном месте, а хрячков - как можно дальше, в другом месте. В данном случае не стоит экономить на дорожных расходах.
Есть несколько основных правил, как избежать обмана при выборе на развод вьетнамских свинок. При покупке молодняка ?? необходимо особое внимание обратить на следующие моменты:
1. Не покупайте парочку поросят от одного помета.
2. Не покупайте ни в коем случае поросят, если у заводчика в хозяйстве один хряк-производитель на несколько свиноматок. Свинка и хрячок, будучи купленными, в этом месте, обязательно будут родственниками.
3. Поинтересуйтесь, где приобретались племенные свиньи: если свиньи из одного и того же места, то, скорее всего, они одной крови.
4. Не стесняйтесь спрашивать вес поросенка при рождении и динамику развития поросенка с интервалами в десять дней.
5. Требуйте показать родителей поросят. Если поросенок весит три - три с половиной килограмма и продавец утверждает, что ему месяц от роду, знайте, что у свиноматки должны быть отвисшие молочные доли, выглядеть она должна похудевшей, при отсутствии данных симптомов вам, скорее всего, показывают другую свиноматку или эти поросята старшего возраста.
6. Особое внимание обратите на внешний вид приобретенных вами поросят. Предпочтение следует отдавать поросятам с хорошо развитой мускулатурой, крепкими, широко поставленными конечностями. Голова должна быть широкой формы, с изгибом носовых костей (мопсовидность).
Это очень характерный признак поросят вьетнамской породы. Длинная узкая голова, веретенообразное туловище, иксообразние ноги говорят о позднеспелых, конституционной слабости и вырождения. Внешний вид поросенка красноречиво расскажет о состоянии его здоровья. У здорового поросенка шерсть ровная, тело тугое, сбитое, под хвостиком сухо, поведение активное, хороший аппетит, блестящие живые глаза. Взмах хвостиком из стороны в сторону говорит о прекрасном настроении поросенка.
7. Узнать, с какого возраста, и к которым кормов приучен поросенок. Помните, что переход с одного вида кормления на другой должен происходить плавно и постепенно.
8. Не бойтесь брать поросят от первого помета с хорошими данными, но будьте осторожны при выборе поросят из многочисленного помета (более двенадцати голов). Количество, как правило, сказывается на качестве.
При выполнении тех не хитрых требований вы обезопасите себя от дальнейших проблем и сможете убедиться в том, что разведение и содержание свиней вьетнамской породы вислобрюхих - выгодное и увлекательное занятие.
Цены на животных.
Еще два года назад за пару поросят-отъемышей надо было выложить 15 - 20000 рублей. Сейчас цена стабилизировалась. Стоимость 1 - 1,5 месячных породистых поросят в настоящее время: самца 1,5 - 3,0 т.р., а за самочку 2 - 4 т.р. Однако, стоимость супоросных свиноматок будет 8 - 14 т.р., что говорит о том, что покупка супоросной свинки, намного выгоднее. Преимущества на лицо. В данном случае, вы уже сами принимаете решение чем, когда и как кормить поросят, сами выбираете кого оставить на племя и т.д. Через месяц, полтора после опороса вы с лихвой оправдываете покупку. Только не стоит покупать глубоко супоросных свинок. И еще одно замечание. Свинки становятся половозрелыми уже в 3 - 4 месяца, однако, чтобы получить крепкое потомство, мы покрываем свинку не ранее 6 - 8 месяцев от роду. Опыты с первичным оплодотворением в возрасте более одного года, говорят о простой потери времени. Наши рекомендации заключаются в том, чтобы покупать супоросных свиноматок только в период первой половины супоросности, и чтобы возраст свинки был не менее 6 - 7 месяцев.
О поросят.
Чтобы получить здоровое потомство, сопряжение свинок надо в возрасте 4 - 5 месяцев. Супоросности продолжается 112 - 118 суток. Есть данные, что свиноматки на втором году жизни могут приводить до 24-х поросят. У нас этот показатель в пределах 12 - 19 поросят. Свиноматки аккуратные и очень заботливые мамы. Новорожденных поросят сортируют: мелких подсаживают к передним частиц, более молочным, побольше - до задних. Поросят приходится подкладывать к определенным соскам дня два - три, дальше они уже знают "свой" сосок и уже ни за что не отдадут другому поросенку. Таким приемом мы выравниваем помет.
На третий день у молодняка ?? "взбиваем иклы" - срезаем клыки, которыми они больно кусают вымя свиноматки и она становится беспокойной. Для цього використовуємо звичайні кусачки для нігтів. Якщо немає досвіду в цій операції, перший раз можна звернутися до ветеринарного працівника. Одночасно проколюємо залізо: суіферровіт або седімін. Справа в тому, що отримуючи тільки материнське молоко, поросята відчувають нестачу заліза, а, отже, їм загрожує недокрів'я.
Маленький порося не має жирового прошарку і тому любить тепло - в перші 15 днів життя плюс 25 - 30 градусів. Для цього у верстат поміщають інфрачервону лампу. Відразу ж після народження поросятам ставлять у верстат чисту воду, а в кінці першого тижня життя - різноманітні підгодівлі: крейда, підсмажений до кавового кольору ячмінь, по 50 грам на добу на послід.
Якщо у матки народилося дуже багато поросят і сосків на всіх не вистачає, не варто впадати у відчай - їх можна виходити і без свинки. Особисто мною і під моїм наглядом було вигодувані понад тридцять поросят такого віку. Малюки смокчуть мати через кожні півтори години, значить, і вдома їм потрібно створити такий же режим харчування. Використовують козяче або коров'яче молоко, з невеликим додаванням цукру нагріте до 36 - 37 градусів. Додають одну краплю вітаміну А (в олії) кожен день, одну краплю вітаміну Д через день і три краплі ферроглюкин. До двадцятому дню годувати можна вже через три години і молока більше не давати. Найголовніше - не перегодувати малюків. Вони енергійно просять добавки, але надлишки приведуть до розладу шлунково - кишкового тракту, а це захворювання вилікувати досить складно. І все ж таке трапляється, застосовуючи рисовий відвар на коров'ячому молоці. Друга умова успіху вирощування - це створення поросятам теплого і сухого лігва з температурою 25 - 28 градусів, де вони будуть спати.
Якщо поросят - сиріток багато, то доцільно застосовувати штучну "маму". Збийте з дощок коритце довжиною 70 - 80 сантиметрів, проріжте в передній стінці через 7 - 8 сантиметрів отвори, що б у них щільно входили шийки пляшок з надітими сосками. Денця пляшок повинні упиратися в протилежну стінку корита і міцно фіксуватися. Перед годуванням пляшечки заповнюються підігрітим молоком, вставляються в гнізда дерев'яної свиноматки, а в коритце наливається тепла вода (близько 40 градусів), щоб молоко під час смоктання не остигало. Щоб корито не перекинулися, до його дну прибиваються планки - упори. До смоктанню поросята звикають швидко, і вже через 3 - 4 дні в молоко можна буде додавати проціджений через сито вівсяну кашу, збільшивши і норму разової випоювання з 20 - 30 грам, до 40 - 50.
Довго годувати поросят із соски можна. Вони так звикають до неї, що, ставши дорослими, не хапають корм "повним ротом", а висмоктують рідкий корм, залишаючи гущу в кориті, чому і ростуть погано. Потрібно вже з кінця першого тижня ставити поросятам коритце з підгодівлею - підсмаженими до кавового кольору зернами ячменю, пшениці, кукурудзи, з крейдою, з червоною глиною, листочками сіна взимку і трави - влітку. Поруч, має стояти, коритце з чистою водою. Взагалі зерно в підсмаженому вигляді робиться солодким і тим приманює до себе молодняк. При легкому натисканні зубами або яснами підсмажене зерно розсипається і легше проковтується. Таке зерно усуває свербіж ясен у малюків і одночасно привчає, їх є концентрати. Як тільки поросята візьмуться за підгодівлю, починають привчати їх є зі звичайних корит, поступово скорочуючи кількість годувань з соски. Кращий корм в цей час - ячмінна або вівсяна (без плівок) каша, зварена на молоці і розбавлена ??при годуванні молоком, а з 10 - 15 дня - обратом. Впертого, які довго не звикають до коритця, дають корм з чайної ложки прямо в рот, але, не перекидаючи поросят на спину, а взявши їх на руки. Поросят, які навчилися є з корит, називають "Коритніков" і зніми, турботи у господарів зменшуються. Вони ростуть на очах, виправдовуючи витрачений на них працю.
Відлучення роблять у віці одного - півтора місяця. За п'ять днів до відлучення хлопчиків каструють. Залишених на плем'я хрячков, у віці двох місяців ми намагаємося відсадити від свинок, так, як вони, до цього часу, стають статевозрілими.
Технологія використання в їжу.
Особливо хочеться звернути увагу свинарів на той факт, що існує певна специфіка у вирощуванні і використанні м'яса в'єтнамської свині. Тут не буває, у нашому розумінні, такого терміна, як "відгодівлю". Відгодувати кабанчика на Кубані - значить вигнати його вагою 100, а то і 200 кілограм. Такий варіант не характерний для вирощування азіатській свині. Ми звернули увагу на те явище, що кілограм до 20 - 25 в'єтнамці ростуть "у м'ясо", тобто спостерігається швидке зростання м'язової тканини. Однак, з 25-ти кілограм, свиня починає набирати вагу переважно, за рахунок сала. Якщо при цьому, в раціоні харчування використана відносно велика частка кукурудзи, пшениці, ячменю, то в свинячий туше частка сала буде ще більше, а частка м'яса, відповідно, менше. У разі, коли відсутня вигул і випасання свиней, показники по м'ясу будуть ще гірше. Тому в'єтнамський кабанчик має зростати до 20-ти кілограм, а потім його треба вжити в їжу.
Його мармурове м'ясо соковите ніжне, з незначним рівнем холестерину визнано гурманами як делікатес. Ми рекомендуємо використовувати в їжу саме таке м'ясо. Причому його не слід заморожувати в холодильнику, а відразу, після забою приготувати і подавати на стіл. І в цьому полягає перевага в'єтнамської свині. Кожен раз, коли ви захотіли м'ясної страви, ви ріжете чергового 20-ти кілограмового кабанчика, благо їх багато в одному виводку. Три - чотири свинки дозволять сім'ї цілий рік харчуватися свіжим, відмінної якості м'ясом. І зовсім не обов'язково в кожному дворі мати кнура - виробника, цілком вистачить одного на 15 - 20 свиноматок.
Хряк - виробник.
Сім'я, де міститься хряк, завжди на селі викликає повагу. Після покриття сусідської свинки, господареві виробника прийнято сплатити за злучку вартість одного поросяти. На сьогоднішній день це не менше 2 тисяч рублів. Можливо, за домовленістю, розрахуватися поросям, але, в цьому випадку порося буде вибирати господар кнура. Таким чином, виходить вигідною справою зміст виробника. Але виростити хорошого самця в'єтнамської породи - наисложнейшая завдання. На відміну від свинок, які десятками бродять по території нашої ферми, в пошуках більш смачною трави, і при цьому мирно уживаються, випустити разом навіть двох кнурів ми не можемо. Такі випадки завжди приводили до жорсткої кровопролитної сутички, аж до летального результату. Щоб розняти забіяк, часом недостатньо чотирьох дорослих мужиків. Це не високі, але сильні тварини. Тому вихід виробників до маткового стада у нас чітко розписаний по днях тижня і, на кілька місяців вперед. Зазвичай загуляли свинку ми закриваємо у верстат до певного кнура.
Щоб уникнути спорідненого спаровування ми змушені утримувати 2 - 3 десятки самців. Це в свою чергу призводить до того, що вони "застоюються". Що в свою чергу призводить до того, що у них пропадає апетит, знижується його активність, сповільнюється зростання. Дуже добре, якщо є велике подвір'я, або обгороджений вольєр, де хряк може здійснювати щоденний моціон. При хорошому годуванні вага таких особин може перевищити 150 кілограм. Однак не варто впадати в іншу крайність, коли хряк - виробник щодня використовується за прямим призначенням. Прийміть за правило, якщо хряк сьогодні погуляв, то завтра і після завтра він відпочиває. Таким чином, виходить день через два. Проте, ми вітаємо той факт, якщо, перебуваючи в стаді, він, протягом дня криє двох - трьох свинок. Або, можливо, одну свинку кілька разів. На наступний день ми намагаємося не втратити час і закріпити результат цієї свинки з іншим виробником. Бажано, щоб перед другим хряком пройшло не менше 12 годин. Оскільки полювання у самки триває дві доби, ми проводили експерименти, використовуючи на одну свинку, по черзі, трьох кнурів. Результат перевершив усі очікування. Потомство на рідкість виявилося сильним і численним. Але цей процес є трудомістким і тому застосовується нами рідко.
Кабани, як і люди, відрізняються між собою і за темпераментом. Так, виробник на прізвисько "Сірий", після виходу до жіночого стаду, вибирає одну з них і після одного разу вже не дивиться не на неї, не на інших свинок. Але він, дуже плідний. Інший хрячок, на прізвисько "Філя" дуже розбірливий, якщо свинка йому не подобається, він гуляти з нею не буде. Але тут же він, може покрити іншу свинку. А першу відводимо до "Сірого" або "Стьопі", де все у них виходить.
Виховання гарного Хрячков починається з двох - трьох місяців, коли хлопчиків або кастріруем, або, якщо залишаємо на плем'я, переводимо в інший верстат від дівчаток. При цьому і самих хрячков, бажано відразу розділити по верстатах. Кожного в окремий верстат. Якщо ви не зробите цього протягом місяця, то ви просто погубите поросят, як потенційних виробників. Вони вже проявляють в цей час гіпер активність, "їздять один на одного", після чого відмовляються рости. Ні поліпшене годування, не комфортне зміст надалі не допоможе досягти їм потрібної кондиції.
Вважається, що потомство буде краще, у випадку, коли вік Хрячков, використовуваного для спаровування, перевищує 1 - 2 роки. Та й для власного розвитку його самого не варто експериментувати з дівчатами, якщо йому не виповнився 1 рік. Якщо, при цьому мається щоденний вигул і гарне харчування, то ваш вихованець виростить в богатиря на радість вам. Вартість хорошого двох - трирічного кнура з рідкісною кров'ю досягає 25 - 35 тисяч рублів, але іноді, навіть таких грошей не вистачає, щоб привезти одного породистого двомісячного Хрячков з країн далекого зарубіжжя.
Ще одне правило. Не випускайте на вигул Хрячков разом з поросним свиноматками. Якщо виробник "засидівся" і його підпустили до свинкам, але ті виявилися не в полюванні, то дорослий хряк, залишений без нагляду, може наробити багато лиха. Не дивуйтеся, якщо деякі свиноматки виявляться покаліченими.
Бувають і зворотні випадки, коли хряк калічить себе сам. Через довгої бездіяльності, ізольований від самок виробник починає біситися. Йому треба виплеснути накопичену енергію. Для цього він може використовувати інші предмети. Ми були свідками випадку, коли замість свинки самець "використав" великий камінь. У квітні 2009 року, перебуваючи у верстаті, кнур на прізвисько "Джон" носом розгорнув металеве корито у зручний для себе ситуацію і зробив свою справу. Однак ця сторона корита мала щербини, що призвело до серйозного поранення "Джона". В результаті ми його хотіли каструвати, але пошкодували, аж надто гарним він був, виділявся своєю витривалістю і розвиненою мускулатурою. Тільки у вересні ветеринари вирішили, що все в порядку, рана зажила, і тоді довгий утримання кнура припинилося.
А хто старше: свинка або хрячок?
Іноді задають питання: "Якщо купуєш пару - свинку і кабана, то хто з них повинен бути старше?". На одному з форумів в Інтернеті "розумник" радить, щоб свинка була останньою в посліді, а хлопчик - першим. Ця рада справедливий, якщо ви намагаєтеся вирощувати міні свинок. Адже, при опоросі, останній порося, зазвичай буває менше своїх братів і сестер, часто він не доношена. І надалі, в зростанні він буде відставати. Хороший господар не залишить на потомство такого порося, як дівчинку, так і хлопчика. Тому даний рада є обманом.
Був у нас на фермі випадок, коли внучок перестрибнув 6 перегородок висотою більше метра, щоб покрити свою бабусю. Внучку було 9 місяців від народження, а бабусі більше 20 років! Але це не характерно. Щоб відповісти на поставлене запитання, необхідно знати - з якою метою ви набуваєте поросят? Якщо це комерційний проект, ви хочете цю пару швидко злучити, отримати потомство і його продати, то різниця у віці в 3 - 4 місяці, а то й більше, значення не має. Причому хто з них старше хрячок або свинка, не важливо.
Інша справа, якщо ви плануєте потомство також залишати на плем'я. Зазвичай, для своїх цілей ми намагаємося, щоб хлопчик, був старше дівчинки, і різниця становила б не менше 6 місяців. Свинок ми починаємо злучати, коли їм виповниться один рік. До них підходять кнури у віці від 1,5 років, до 4 років. Свинці в 1,5 років бажаний хряк віком 2 роки і старше. Тут треба також враховувати вагові кондиції обох виробників і темперамент кнура. Доросла свиня витримає вагу напарника, не перевищує її власний у два рази, але він повинен бути лагідним і акуратним. Вага занадто активного кнура не повинен бути більше 50% ваги хрюшки, інакше він може її "поламати". Задніми лапами свинка стане на шпагат і сама пересуватися уже не зможе. На жаль, в середині жовтні 2009 року у нас, по недогляд, такий випадок стався. Поламану свинку ми перевезли в окремий верстат на великій тачці. З огляду на те, що вона є носієм "рідкісної крові", спробуємо її вилікувати. Які вийдуть результати лікування, викладемо іншим разом.
Зразкові вікові дані свинки і Хрячков в момент спаровування підсумуємо в наступній таблиці.
| Вік свинки, в місяцях | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
| Вік Хрячков, в місяцях | 4-7 | 4-9 | 5-12 | 6-15 | 7-18 | 8-21 | 8-24 | 9-30 |
