- Webfermerstvo »
- Все статьи »
- Растениеводство »
- Сорняки
Сорняки
СТО ЛЕТ НАЗАД
Перечисляя до сотни видов сорняков, книги того времени уверенно учат полоть - тщательно, часто и со знанием предмета. Летники следует уничтожать еще осенью или рано весной, сорняк
.jpg)
Но «врага» изучали серьезно. И кроме биологии сорняков, глубоко копали в их экологию. Приведу актуальный для нас наблюдение - о зарастании брошенного поля. Оказывается, оно определяется применялись орудиями, последней культурой и погодой в последнем «культурном» году. Там, где применялись плуги, залежь зарастает в основном злаками и корневищными сорняками, и вскоре напоминает сухой луг. Если же почва обрабатывалась сохой или сохой (безотвальной), залежь покрывается «сорняками»: осотом и бодяком, чертополохом, коровяком, полынью, ромашкой, шалфеем, синеголовником, чиной.
После овса всегда восходят луговые злаки: мятлик, тимофеевка и типчак, а так же вьюнок и осот. После ржи залежь напоминает скорее пар: полынь, пырей, лапчатка, молочай, змееголовник, тысячелистник.
Сырая осень и сухая весна - скорее разрастается пырей; сухая осень и мокрая весна - впереди сорняки. Вообще, злаки буйствуют в сырой год, а сорняки процветают в сухой.
Сто лет назад агрономы еще всерьез задумывались над «полным искоренением» тех или иных сорняков. Приводятся многочисленные стратегические способы борьбы, как то: «Для уничтожения пырея и других сорняков Гунтеман рекомендует занял бобовых трав. Осенью поле щелкают и хорошо удоброяют; весной боронуют, затем щелкают, пашут и засевают смесью торицей и сараделлы. Торицей развивается раньше, дает откос и служит покровом для сараделлы; сараделла дает еще два-три укоса. Весь следующий год и начисто очищает поле от пырея ».
Фермеры Европы уже тогда следили за сорняками организованно и дружно. В Германии и Австрии на их средства работали местные инспекции. Кажды
.jpg)
Тогда же появились и первые гербициды: д-р Штендер применял против однолетних сорняков 15% раствор железного купороса, а проф. Гейнрих - 15% растворы аммиачной селитры и сульфата аммония, а так же 40% раствор хлористого калия. Брызгали рано, по цветущей сурепица, и злаки почти не страдали: с их писем капли скатывались. Позже, естественно, придумали смешивать соли с купоросом - действовало еще лучше.
Огромное преимущество - использование ручного труда. В ходу были специальные клещи для выдергивания бодяком; зубчатый заступ и зубчатая мотыга (рис ... ....) Для выдергивания щавелем, лопухов, борщевик и девясилом; двузубой и пятизубий мотыжное крюки (рис ... ...) для выдергивания подорожника, чины, яснотки и иже с ними. Никто никуда не спешил. «С помощью зубчатого заступа один мальчик за час может уничтожить до сотни конский щавель ...» Видимо, у меня на всем огороде сотни не наберется!
И все же с тех пор непривычно веет мирной романтикой. «Если провести осеннюю вспашку, а весной пустить поле под пропашные культуры, пырей можно уничтожить абсолютно». «Оставив поле на два года под свеклу и бобы, можно совершенно очистить поле от овсюга». Или: «посевы гречихи уверенно глушат сорную растительность». И даже такое: «скашивать сорняки до их обсеменения - верное средство за два-три года покончить с ними».
Да уж, были времена! Многие поля еще толком не засорены, тьма земель вообще не распахана! И сорняки были как-то посубтильнее. Теперь распахано все. А все, что распахано, засорено под завязку. Как жить при таком раскладе?
правильная цель
Зри в семя!
Козьма Прутков - Ник Курдюмов
В начале двадцатого века сорняки в основном приняли современный вид. Устоялась и наша стратегия: полоть. То есть уничтожать сами растения - но не их причину.
Прошел век, а мы по-прежнему развиваем только способы прополки: культивационных технику и гербициды.
Техника действительно ушла далеко вперед. Во всяком случае, в Европе и Америке. Сеялки стали заодно и культивировать. Культиваторы и дискаторы перестали забиваться комьями и остатками растений, стали тонко регулироваться, идеально подрезать и выглаживает ложе, самозатачивающимися и носиться по полю со скоростью до 20 км/ч. Бороны стали тонко специфическими: вычесывают все, кроме лестницы определенной культуры. Компьютеры только на боронах еще не стоят. И что же, исчезают или сорняки?
Отнюдь. Сходят, как всегда, каждую неделю. И правильно делают. В любом навозе - миллионы семян. Сняв урожай, арендатор идет, и поля дружно обсеменяются. Недавние «залежи перестройки», сплошь покрытые миллиардами свежих семян, снова бережно вспаханные - сорняки снова в деле! Умная техника, конечно, радует. Но глупый крестьянин-прежнему должен гонять ее много раз, а топливо уже кусается, как собака. А машины кусаются еще сильнее!
Современные гербициды тоже замечательные. Есть узкоспециальные: злаковые или только для двудольных, для всех или только для мелких проростков, а также для отдельных культур. Прорыв? Для традиционного земледелия - пожалуй. Но не надолго. Гербициды - пардон за каламбур - палка о еще более двух концах.
Грунтовые - очень убийственные, и многие из них подавляют почву, а часто и культуру будущего года. Против них даже есть антидоты. Но согласитесь: платить за то, что поднял мусорные семена, затем с гербицид, потом за то, чтобы хлопнуть им культуру, а потом за то, что пытаешься ее откачать - это уже ни в какие ворота!
Листовые гербициды в этом смысле гораздо безопаснее. Сегодняшний шедевр - раундап: листового действия, бьет все и юное и взрослое, и почву практически не загрязняет. Одна беда: по культуре не применишь. Решили и эту проблему! Трансгенные раундапоустойчивие сорта штампуются уже десятками. Раундап становится основным гербицидом. Но именно поэтому возраст его уже не долог. Гены устойчивости разлетятся с пыльцой, расползутся с насекомыми и бактериями, и быстро помогут другим сорнякам стать такими же. Да они и сами уже справляются - устойчивые популяции уже есть.
Обратите внимание, сколько знаний, науки, техники, денег - и на что? На то, чтобы убить всего лишь открытую часть сорняков - уже сошли растения. Или еще хуже - только сливки срубить.
Братья! Сорняки давным-давно - экологическое явление. Наши современные поля - настоящие, долгосрочные растительные сообщества. Популяция сорняков - гигантский сверхорганизм из триллионов семян, обосновавшийся в почве на десятки лет. Спокойно лежа в пахотном слое, он изучает нас, не рискуя абсолютно ничем. Что такое «собственно сорняки», вышедшие весной на поверхность? Максимум сотая часть живой силы - разведчики. Настоящие «коммандос», скажу я вам! Эти знают свое дело! Ничуть не напрягаясь, они эффектно втирают нам очки, пудрят мозги, сеют панику, зверюшек и скот нас тяжким трудом, а заодно собирают разведданные о наших новых потугах и успешно обсеменяются - отсылают информацию в Центр. А мы, как коровы, тупо видим зелень и покупаемся: вот они, ату их! Понятно, сколь бы тщательно и наукоемкого мы ни брили эту щетину, сорнякомонстр от этого только молодеет и набирается ума.
В концепции современной агрономии сорняк - какая-то бесконечная данность, с постоянным прорастанием которой ничего невозможно сделать. Мы даже не предполагаем, что сорняки могут перестать прорастать. Представьте, наука об этом даже не задумывается.
Уважаемые коллеги, в нашем случае курица начинается все же с яйца. Смотреть в корень уже не достаточно - зри в семя! Вот правильная постановка научной задачи: прекратить именно прорастания сорняков. Закончить их размножения, ликвидировав их экологическую нишу в агроценозах.
Продуктивным будет только такой метод защиты, который навсегда исключит прорастания семян, запасенных в почве. Нетрудно представить: для этого нужно навсегда прекратить закладки новых семян. Ежик понятно: сорняки не уйдут, пока мы не перестанем их сеять!
НЕМНОГО Конкретика
Конкретика проста: урожай с сорняками несовместим. Многие из них, как ценные члены растительного сообщества, уместны на обочинах и залежных участках, но не на грядках. Все пустые ниши должны занимать, насколько это возможно, культурные растения. И мешать им не должен никто. Главное, чтобы способы защиты были разумными. Я имею в виду обычную разумность: мы а) не убивали сами, b) не убиваем почву и биоценоз, и б) не размножаем то, с чем боремся.
Вот наш сегодняшний арсенал.
1. НОРМАЛИЗАЦИЯ экониши
Базис защиты - нормально занята экониши.
Мы свою до сих пор не заняли. Пахотный агроценоз суть огромная экониши, создаваемая в пользу сорняков! Прополка при таком раскладе - занятие веселое. И чем она усерднее и хитроумнее, тем смешнее.
Я вижу три способа завладеть экониши собственного поля.
1) ЗАХОРОНЕНИЯ сорняков.
Нормальная экониши для сорняков это: а) поверхностный слой органической мульчи, и б) навечно похороненных под ним запас семян.
Как и любая живность, растения дают в тысячи раз больше семян, чем нужно для выживания популяции. Несмотря на хитрые способы распространения, быстрое прорастание и даже ввинчивания в грунт, выживают единицы. Почему? Просто потому, что никто не вкапывают их впрок.
Поверхностная органическая мульча - единственное место, где семена уязвимы! Именно здесь биоценоз регулирует численность растений. Именно здесь, где максимум тепла и влаги, прорастают все семена, способные прорасти. Именно здесь их вместе с проростками, в массе поедают грибы и насекомые. Именно поэтому на лугу, в лесу сорняки - не жильцы. И на поле им тоже не светит ничего: та же живность, культура глушит, и полоть мы, как-никак, умеем. Через пять лет - все чисто. То есть остался минимум, что заносятся ветром и птицами - ниже не прыгнешь.
А «сорнякомонстр», если его больше не трогать, так и будет лежать в почве, пока не умрет. И пусть себе лежит: кому он там мешает? .. Можно до конца жизни без сорняков работать. Одного бояться: обязательно найдется штрейкбрехер. Этот умник пошлет нас подальше и попрет с плугом, «землю разрыхлить». Или даже просто углубить дискатор на 7-8-10 см. Все, вся работа насмарку! Разбуженный сорняк встанет стеной. А этот эксгуматор гримасу и скажет: «Ну, что я говорил? Засорили ты поле своими фокусами! »
Думаете, теории развожу? .. Поезжайте в Киселева, в агрофирму «Топаз» - все сами увидите. Ребята справились с сорняками за четыре года. Чизель, или щелерез - разрушить плужную подошву. Мульчировщик-измельчитель - чтобы всю органику на поле оставлять. Дискаторы и культиваторы. И сеялка-комби. Других орудий нет. Обработка почвы - строго на 5 см. У них это почти религия: даже на 6 см не смей! Потому что цену этого сантиметра лично почувствовали. Подробности - в разделе о почве.
Чтобы восстановить почву, топазовцы вносят гербицид ленточно - форсунки навесили на сеялки. Обрабатывается только лента в 30 см. При большом количестве органики почва не страдает. Трофи бьет все мелкие всходы, не трогая только осот и дурнишник. При 40% -м расходе это обеспечивает кукурузе хороший старт. Между полосами - одна культивация. Все остальное кукуруза глушит сам.
Самым густым ковром сорняков покрываются новые поля, взятые после пахоты. Взяв летом такое поле, ребята сразу доводят до ума поверхностный слой: дважды провоцируют лестницы и дискуют их. Затем, по зеленому ковру, дают раундап - давят многолетники. Весной уже так чисто, что урожай окупает затраты. Через год достаточно пустить дискатор после урожая, дождаться восхода и раундапнуть. Через три года раундап можно заменить дисковкой. Через пять - достаточно одной дисковки.
2) Уплотнения ПРОДЛЕННЫЕ посадку.
Суть проста: не оставлять сорнякам по возможности ни пространства, ни времени. Пустая земля - ?? экониши, так же искусственно создаваемая для сорняков.
Самое простое - удлиненные посадки. Поле, не занятое ничем полезным в конце лета или осенью - конкретная вотчина сорняков. Здесь два варианта: либо машины ходят только для очистки поля - то есть даром или сорняки обсеменяются. Разумнее третий вариант машины ходят по уходу за второй культурой или для заделки сидерата, заодно уничтожая и сорняки.
В книгах по земледелию очень много пишут о том, что всходы сорняков эффективно подавляют, например, рожь, гречка или кукуруза. Ранее их густые посевы применяли специально для очистки почвы.
Сейчас пожнивные и поукосных сеют различные сидераты. В южном Черноземье самые - белая горчица, масличная редька, яровой и озимый рапс. Вырастают они за полтора месяца, косятся и неплохо очищают почву. Любознательные немцы проверили: оставленные на зиму, эти культуры так рыхлят почву, заменяющие и осенью вскопка. Для обогащения почвы подсевают бобовые: горох, сараделлу, годовалый люпин, вику.
Многолетние кормовые бобовые - люпин, козлятника, люцерну - сеют под покров озимых. Поле не пустует, а осенний откос бьет по сорнякам.
Огородники могут засевать убранные участки салатными овощами: редиской, салатами, листовой горчицей, кориандром. На юге пойдут и пекинская капуста, и зимний редис, репа, горох, а то и морковь - бывает, тепло стоит до середины ноября. Как санитарно-обогащиющих сидератов годится все: пшеница, ячмень, овес, горох, рапс, редьки и сурепки, подсолнечник и гречиха «на зелень». Некондиция семян сахарной свеклы - вообще суперсидерат: сколько сахара! Все это лучше оставить в зиму. Не стоит связываться только с многолетниками - люцерной, люпином: весной замучаетесь рубить.
Смешанные посадки - искусство. Его осваивают не много. В основном это дачники, захваченные необычным городом, или фермеры-органисты, которые работают на небольших площадях. Варианты сочетаний каждый находит для себя, исходя из своих условий и целей.
Мы пришли к трем простых способов присвоить экониши своих грядок.
Во-первых, рано весной сеем редис, салаты, кресс, листовую горчицу, а так же укроп и кориандр. Разбрасываем просто вразброс, под грабли. Укрываем спонбондом или пленкой. Вылезло, встал - делаем прополочку. К моменту посадки огурцов и томатов почти все уже съедено, а оставшийся укроп и кориандр не мешает. В августе, после очистки гряд, сеем на свободные места все то же. Успеваем редиски поесть, зеленые пожевать, прополоть еще разок. Запоздалый салат может остаться в зиму, и весной созревает первым.
Во-вторых, все лианы, до высоких томатов, у нас на шпалере. И сорняки не страшны, и места почти не занимают. Боковины грядок быстро освобождаются. Здесь, с обеих сторон, мы сажаем то относительно лояльное к полутени: петрушку, морковь, баклажаны, перцы, кустовую фасоль. Два-три овоща на грядке, и еще укроп торчит, а то и астра которая, амарант или овощная лебеда - и нормально.
В-третьих, мы постоянно толсто мульчируем почву.
3) мульчи.
Не всякий сорняк доползет до середины мульчи ... если это солома по щиколотку. Не будем сейчас повторять о органику, сохранение влаги, активизацию бактерий. Мы - о плевелы.
Луговой дерн весной - это плотный войлок прошлогоднего травостоя. Только злак в состоянии проколоть его своей иглой. А злаковые сорняки с его лопухами-семядолями - куда там! В лесу и того хуже: слой листьев слеживается в такую дерюгу, что пробивают ее в основном только многолетники.
Я и не представляю, что бы было у нас на грядках без мульчи! Как только зелень убрана и рассада посажена, мы стараемся укрыть все. После этого видим в основном отдельные полушубки пырея и березка, с трудом прорвался к свету. Ну, эти где угодно пролезет - не сержусь, уважаю. Пшик - и нет. А кто по хозяйской лени и вылез, так из мульчи двумя пальцами вытягивается. Даже взрослые кусты лебеды и щирица дергаются элементарно. Мульча всех обманывает: притворяется природного почвой. На самом деле, застели город сплошной фанерой, так все сорняки по поверхности корней и распустят. Слышу, из этой идеи можно вытрясти много интересного, но это уже в другой раз.
... Итак, наша экониши больше не вывернута наизнанку и занята по максимуму. Ликвидирована сама причина сорняков, и они сходят к минимуму. Вот теперь прополка - дело оправданное и разумное. Здесь и гербициды не повредят - их нужно совсем немного, и хорошие орудия вещи - меньше сил и денег тратить.
2. УМНЫЕ ОРУДИЯ
Сначала о технике.
Чтобы быть умным, орудия для обработки почвы должно иметь два обязательных качества: а) сопротивления на задней каток и, как следствие, регулирования рабочей глубины с точностью до сантиметра, и б) рабочие органы, которые не забиваются ни комьями, ни остатками растений. Я мог бы в деталях показать, что без этих качеств ни создать разумное поле, ни заметно увеличить рентабельность невозможно. В СНГ наверняка уже производятся подобные машины, но я пока не видел ни в хозяйствах, ни даже на выставках. В интернете нашел один похож культиватор - КЛД-3, 0, Лозовского кузнечно-механического завода, под Харьковом. Зато видел в «Топаз» французские и немецкие. Их и покажу - общий принцип будет видно.
После трех лет исследований наиболее удачным оказался дискомульч «Agrisem» (см. Некоторые фото в статье о агрофирме «Топаз»). З подрібненої стернею кукурудзи справляється за один прохід. Французький «Quivogn» («ківонь» по-нашому) і німецький «Catros» дуже гарні для весни, але для кукурудзяної стерні залегка - доводиться проходити її двічі-тричі. А от для пшениці в самий раз. Опорні котки цих машин дозволяють тонко регулювати глибину. Диски на індивідуальних пружинних лапах вібрують і самоочищаються від будь-якого сміття. Результат: чиста від бур'янів, ідеально змішана мульча. Робоча швидкість - 18-20 км/год, продуктивність - до 200 га за зміну. Відчуйте різницю.
Передпосівну підготовку такого поля найкраще робити пружинним культиватором, наприклад «System Corund» (52, 53). Його S-образні лапи розташовані шахово і працюють, як перфоратори. Машина ідеально вигладжує ложе, не забиваючись рослинними залишками. Якщо багато бур'янів, на лапи надягають стрілчасті наконечники, якщо мало - долота. Швидкість - до15 км/год.
А ось так можуть виглядати розумні борони. Ця - соняшникові. Вичісує все, крім самого соняшника. Пробували по кукурудзі - відмовилися: ламає 3-4% сходів.
Ось така от закарлюка, розумієш! ..
Розумні ручні знаряддя вже описані в «Розумному городі». Але є і деякі новини.
Рекорд розуму до цих пір ставить плоскоріз Фокіна. Але і його можна поліпшити. Наприклад, І.П. Левін з Руської Гвоздевкі, що під Воронежем, взяв за основу лапу довоєнного пропашніка «Планет»: його винайшли мудрі хлопці. Плоскоріз він заточує не догори, а донизу, на заглиблення. Клин заточення широкий і вузький, як на лезі секатора. Заточка - з обох сторін, і на вертикальній частині леза теж. Держак краще подовжити на півметра. І обов'язково потрібно посилити кінець держака залізниці манжетою, інакше старанні городники розбивають отвори, і черешок розщеплюється. Плоскорізи фірми «Судогодського плоскоріз» такими манжетами забезпечені.
Важливо і те, що нижня рука або не охоплює держак, або надмірно зігнута - це і стомлює м'язи. Для великої одноманітної роботи зручніше зробити з боку фиксируемую рукояточку.
Серед полольніков самим ергономічним залишається «ручний культиватор» з відрізаними зубчастими коліщатками, описаний в «Розумному городі» як «сапка-бритва» (рис. ... ...). Лезо полольніка винесено вперед, за кінець держака, на зразок шкарпетки лижі, тому його однаково просто і тягнути, і штовхати.
Полольнік «Стриж», що випускається в Новосибірську, хороший своїм самозагострювальний лезом, але знаходиться воно прямо під кінцем держака - наче передня частина лижі зрізана (рис. ... ..). Штовхати вперед такий інструмент незручно, але зручніше тягнути до себе. Для міжрядної прополки він дуже гарний.
Що значить плоскоріз або полольнік порівняно з сапкою?
«... Дача для мене була каторгою. Особливо дошкуляв бур'ян: через тиждень приїжджаю - все знову заросло. Вже компостна купа горою - а він все жене! Дивився я з тугою і безнадії на цю справу, і мимоволі згадувалося з Біблії: «І було чудовисько то величезна, стозевно і лаяяй». Це - думав я - про бур'ян.
Сусід, який розпочинає дачник, поділився висновком: «Єдиний спосіб боротьби з бур'яном - забетонувати всю ділянку!» Тому, прочитавши в газеті про плоскоріз - бігом в магазин.
Плоскоріз зробив з тонким черенком довгою 165 см. Легкий, зручний: за хвилину ворог повалений на площі близько 10 кв. метрів! Трохи побачу бур'ян - рука сама тягнеться до плоскоріз, як до пістолета. Правда, порізав і сходи моркви, у зв'язку з чим дружина встановила заборонені зони на ділянці - але це витрати. Тепер інша проблема: не вистачає бур'яну для мульчування грядок і доріжок! Компостна купа зникла. Про сапу забув.
Кожем'якін Л. М., полковник у відставці ».
Ось що кажуть професійні військові!
Пропашнікі у нас, на жаль, так ніхто і не випускає. Усі, хто намагався, прогоріли: ні нормального попиту. Ну не хочемо ми полоти вп'ятеро швидше! Я поки не бачив моделі краще, ніж у краснодарців Сергія Коляди (фото), хоча є й інші спорудження.
Заслуговує найглибшого копання ідея пропашніка або культиватора тягне типу. Він може бути однорядним, а може і трирядним. Заглиблення лез легко обмежити опорними колесами. Якщо зверху помістити невеликий вантаж, кут атаки не потрібен - абсолютно плоскі леза можуть йти паралельно поверхні, що вдвічі зменшує зусилля тяги. Непогано і те, що за культиватором залишається нетоптаних смуга. При бажанні робоче органи можна зробити змінними: для підрізування бур'янів, для розпушування, для щелевания.
Головна біда з усіма сапками і плоскорізами: затупився - в рази гірше працює! А тупляться вони швидко - сталь зараз не та. А точити якось весь час лінь, та й точило має бути некволе. Вихід із цієї біди знайшов Павло Франкович Траннуа, автор цікавої системи городництва та серії виключно розумних, ділових книг. Леза полольних інструментів він робить з полотен звичайних ножівок. Сталь настільки міцна і тонка, що практично не потребує заточування, а якщо ще й заточити - диво! Умільці знають, як з нею працювати. Один з його варіантів - сапка з лезом.
З полотен виходять і відмінні полольнікі. Головне в конструкції, щоб зусилля леза не йшло на вигин, а йшло тільки на рез. Ось один з можливих варіантів такого полольніка. Було б зовсім здорово зігнути полотно і зробити незбиране лезо, як у «Стриж».
Тверянін Михайло Єжов, вперше повідомив мені про ідею Траннуа, посилює такими лезами подгребние лопати. Виходять «подрезалкі», вельми зручні для прополки і розпушування на відносно пухких грунтах
Кілька років спостережень привели мене до остаточного висновку: на важких суглинних грунтах, і тим паче, якщо навесні вони заливаються водою, застосовувати всі ці знаряддя навряд чи можливо. Щільні, майже кам'яні грудки - нездоланна перешкода для будь-якого леза. Тут - тільки сапкою махати. Господи спаси і сохрани! Є спосіб краще: органіка і товста мульча. Сам на такому грунті живу - тільки цим і рятуюся.
3. Раундап
Чому саме «раундап», а не «розумні гербіциди»? Бо розумних гербіцидів немає. Всі вони - я дуже сподіваюся - міра вимушена і тимчасова. Грунтові гербіциди поки що дуже токсичні для грунту, і рекомендувати їх я не беруся. Розумні агрономи вносять їх стрічково, дуже точно і вправно. Залишаю їх професіоналам. Наш єдиний варіант поки - листовий гербіцид широкого дії, раундап.
«Roundup» - означає «загін, облава». Кращого бренду не придумаєш! Весь світ використовує його вже більше тридцяти років. Зараз під нього створюються стійкі трансгенні сорти, і попит на нього підвищився: можна обходитися без грунтових гербіцидів.
Діюча речовина Раундап - гліфосат. Комерційних варіантів багато: гліфос, глісол, Глитай, гліцел, форсат, раундап, ураган, родео, акорд. Вбирається в листя, проникає в коріння, блокує синтез амінокислот, фотосинтез припиняється - за тиждень рослина біліє, а ще через тиждень гине. Будь: дводольних і однодольних, або навіть осока, юне або доросле. Висихає з корінням, а кореневищна - разом з неабиякою частиною кореневищ.
Якщо не лити з шланга, в грунт раундап надходить тільки по корінню, тобто дуже точково. За три-чотири місяці там розпадається, і чим більше органіки, вологи і тепла, тим швидше. Культуру можна сіяти через три-чотири тижні - гноблення немає. Якщо застосовувати вчасно, тобто за юним бур'янам, досить тонко розпорошити один-півтора кілограма на гектар. Вчені різних країн перевіряли: при цій нормі жодної помітної деградації грунтових мікробів не спостерігається. У порівнянні з грунтовими гербіцидами, особливо зі старими (симазин, 2,4-Д), що залишають в грунтовому ценозі «випалену пустелю», раундап просто душка.
Кілограм - це 10 г на сотку. Якщо обробляти суцільно, в 10 г ми не вкладемося: обприскувачі далеко не ті.
Приватникам рекомендують
50 г/відро - приблизно 25 г/сотку. Я цим відром обслуговую соток десять: бризкають точково, вибірково, по окремих кущах багаторічників. Якщо ви хочете вбити і кореневища, раундап треба по початку цвітіння: саме в цей час починається інтенсивний відтік харчування з листя в підземні органи.
До речі, якщо «дивитися в насіння»: однолітники можна легко «каструвати» раундапом. Якщо дати п'яту частину дози в момент бутонізації або початку цвітіння, рослини повністю не гинуть, зате практично не утворюють насіння. Це з'ясував у своїх дослідах В.Я. Каклюгін (ВНДІ БЗР). А якщо й утворять, то в основному невсхожіе. Для злісних однорічників типу амброзії, мари, лободи - те, що треба!
Ось поставлю, нарешті, паркани, окультурити всі свої узбіччя та лісосмуги, покладу доріжки - і буду обходитися одним тріммером. Ну, двома. А поки деяку кубанську рослинність простіше отруїти. Не особливо страждаючи совістю, позбавляються від ожини, хмелю, шипшини та порослі диких слив, від непотрібної кропиви, борщівник і багаторічного бур'яну там, де тріммером не влізти, а вже від берізки, пирію і всюдисущої Тладіанта - само собою. Всього виходить по 5 г/сотку, у вигляді окремих кущів. Якщо майже суцільно зволожувати листя, доза виходить потрійна - з гарантією. Це все ж краще, ніж розкопувати ями, псувати грядки і газон. Та й копати нашу «бетонну» землю - тут особливий ентузіазм потребен. Живучи на легкому грунті, я б, чесне слово, навряд чи думав про гербіциди!
В інтернеті та пресі про раундап - суцільні «виключно ефективний», «цілком безпечний» і «швидко розкладається на природні речовини». Схоже, світ перетворив раундап в якийсь засіб тотального знищення рослинності. Багато фермерів застосовують його двічі в рік постійно. Власники котеджів, трохи що, вбивають весь засмітився газон і сіють новий. Обробляються лісові вирубки, берега, болота, парки і навіть зарослі ставки.
Але ми знаємо: не буває палиці про одному кінці. У зонах суцільного раундапства виявляються серйозні проблеми, про які фірми, природно, не пишуть. Але альтернативних досліджень достатньо. Один з таких оглядів публікує «Лісовий бюлетень» (). Наводжу головні факти - для повноти картини.
Аналоги Раундапу містять змочувачі - поверхнево-активні речовини (ПАР). І сам гліфосат, і ПАР при контакті зі слизовою можуть викликати печіння, почервоніння, поколювання, у чутливих людей навіть екзему. Особливо небезпечно вдихати гербіцид: легені і бронхи можуть дратуватися аж до хімічної пневмонії. Наприклад, пил обробленого льону погіршує роботу легенів, викликає кашель і утруднює дихання. Тому, будьте ласкаві: рукавички, костюм, а краще і окуляри. І ніколи не працюйте при вітрі!
Постійне застосування гліфосату, за спостереженнями медиків, може викликати токсикоз: блювоту, пронос, біль у грудях, головний біль. При цьому втричі підвищується ризик онкології, викиднів та безпліддя. Не можу не зауважити: тютюн і алкоголь підвищують ці ризики ще сильніше; в цілому настільки ж токсична та побутова хімія.
Продукт розпаду гліфосату, органічна кислота, настільки ж токсична, і може жити в грунті до двох років. Обидві речовини міцно зв'язуються грунтом і в підземні води зазвичай не надходять. Однак за певних умов вони можуть стати рухомими і частково потрапити в воду. Такі випадки фіксувалися в місцях частого застосування гліфосату.
У культурах, посіяних через 2-4 місяці після обробки гліфосатом, можуть виявлятися його сліди. Значущі кількості знайдені в пшениці, обробленої гліфосатом, «щоб підсушити зерно перед жнивами». Якщо чесно, до такого додуматися треба! Безумовно, в США так «підсушують» тільки експортний хліб. Вони знають: гліфосат не зникає при випічці.
Не дай бог при роботі зачепити культурні рослини! Отримавши малу дозу отрути, рослини хворіють, гальмуються в рості, а багато сіянці гинуть. Дерева та інші багаторічники завмирають, викидають невеликий, потворний лист і втрачають гілки. Виправляються кілька років. Особливо чутливі дикі і рідкісні рослини: деякі з них страждають від 1/1000 звичайної дози.
Дуже небезпечний вітрової знесення гліфосату. П'ятдесят метрів з підвітряного боку - зона прямого ризику для рослин. Це цікаво дізнатися вашим підвітряних сусідам. А розпорошений з літака, гліфосат знаходили і в кілометрі за вітром.
У південних районах гліфосат розкладається грунтом за два-три місяці, на півночі може жити до року. У воді, як правило, більше місяця не живе, хоча в мулі може зберігатися довше. Дуже токсичний для дафній, циклопів і інших дрібних ракоподібних. ПАР Раундапу, що порушують роботу зябер, в 50 разів більш токсична для риб, ніж сам гліфосат. Особливо небезпечно труїти прибережні очерети: чим тепліше вода, тим вище токсичність.
Дуже отруйний гліфосат для хижих комах: в лабораторних умовах при контакті з ним гине до половини дорослих особин. Значить, в полі може загинути 10-20%. Але набагато сильніше чисельність комах падає через зникнення середовища проживання - рослин. А за комахами зникають і павуки, і птахи, і дрібні тварини. На оброблених вирубках навіть через два роки їх виявляють вполовину менше, ніж до обробки.
Регулярні обробки гліфосатом можуть впливати і на грунт. На оброблюваних полях різних країн у різний час зафіксовано зменшення бульбочок у бобових на 60-70%, ослаблення бактерій-азотофіксаторів на 20%, зниження активності грибів-антагоністів і мікоризи. Крім того, в різних країнах вже є стійкі форми бур'янів.
А тепер уявіть найближчу перспективу: скрізь - гліфосатоустойчівие трансгени, і раундап, як дощ, падає на всі поля двічі і тричі за літо, і ми все це їмо ... Застав дурня Богу молитися, він і лоб розіб'є. Та не собі - оточуючим!
Разом: навіть «нешкідливий» раундап треба застосовувати осмислено.
Постійно і регулярно - у жодному випадку. Гербіцид - тимчасовий захід, поки еконіші не відрегульована в нашу користь. Раундап цілком безпечний, як допоміжний інструмент - але не як елемент агротехніки! І пам'ятайте: грунт, бідна рослинної органікою, на порядок повільніше утилізує будь пестициди.
Ніколи не раундапьте при вітрі, а тим паче з літаків!
Найкраще раундап тихим сухим ввечері. Листя має бути сухими! Вбирається гліфосат близько шести годин. У цей час не можна поливати, притягувати хмари і викликати дощ. Повністю змочувати листя потрібно тільки у кореневищних багаторічників.
Працюйте відразу: розчин зберігається під пробкою не більше тижня!
Братики дачники! Ні в якому разі не раундапьте суцільно. Тільки по конкретних злісним бур'янам або куртинами, в основному на непридатних. На грядках - якомога рідше.
Чи не косите бур'ян перед раундапкой! А якщо скосили, дайте відростити нове листя. У Будилко і торчки раундап не вбирається!
Робіть все, щоб використовувати мінімум препарату. 40 мл на відро плюс ложка прального порошку - цілком достатньо. Розпил намагайтеся робити дрібніше, але не використовуйте пульверизатор: крапельки не повинні летіти по повітрю. Гарні обприскувачі типу «Gardena» або «Alko» - їх потрібно тільки частіше підкачувати.
Після обробки бур'яни дохнуть тиждень-два, а кореневища ще днів п'ять. Полоти, смикати, копати чи рихлити оброблену ділянку в цей час - заняття дивне.
