Примечания вермикультивирование

Данный материал прислал наш форумчанин , за что ему большое спасибо!

Вот тема Сергея Валентиновича, там же можно задать вопрос.

Публикуя свои заметки вермикультивирова

ние, я стараюсь в первую очередь предостеречь людей собираются заниматься данным бизнесом от тех ошибок, которые сделал сам, в течение первых двух лет.

Сразу оговорюсь, не верьте тому, что пишут в Интернет, производство биогумуса это не золотая жила! Это довольно тяжелая и кропотливая работа, которая отнимает много сил и времени! Не думайте о том, что сразу после начала занятий вермикультивирование к вам придет умение, и вы начнете получать баснословные прибыли, эти сказки сразу оставьте для ловцов птицы удачи. Начиная данный бизнес Вам скорее всего придется не только заниматься получением биомассы, биогумуса, но вести просветительскую работу, готовить конечного потребителя к переходу на органическое земледелие с его огромными плюсами. Поверьте, все это придется делать именно Вам и никому другому! Если же Вас эти строки не отрезвили, то тогда перейдем к главному:

• Так получилось что в русскоязычном Интернете достаточно мало практической информации по разведению популяций земляного, навозного червей, есть определенное количество научной информации - но всего этого крайне мало! Надеюсь, что мои советы хоть немного помогут в решении некоторых вопросов, связанных с вермикультивирование.

Кстати если вы читаете уже и эти строки, то я думаю Вам не надо расписывать, насколько хорошее удобрение биогумус, и на сколько ценный вид подкормки биомасса червя, если все же данной информации вам не хватает, то милости прошу к частям Что делать с биогумусом, и нужен ли он? и Что делать с биомассой и вообще она, что-то дает?

Цели разведения

Начиная любой вид бизнеса, человек понимает, для чего он прилагает усилия, так и здесь, человек начинает заниматься вермикультивирование должен понимать для чего он начинает выращивать, разводить червя. Выделю несколько основных направлений вермикультив

ирование

• Получение биогумуса (очень ценного органического удобрения)

• Получение биомассы червя (для подкормки скота, птицы, рыбы)

• Разведение червя для продажи в виде наживки

Вроде все просто: взял червя «посадил» его в компост, и жди когда он переработает его в биогумус, нарастит популяцию, увеличит свой вес. Оказывается не все так легко и просто, если человек преследует одну цель - например производство биогумуса, то условия содержания популяции, кормовая база и многие факторы будут одними, но стоит человеку захотеть получить биомассу червя для корма скоту, птице или рыбе сразу возникают другие особенности . Специфика есть по каждому из перечисленных направлений.

Ну да ладно ко всему дойдем потихоньку, а начнем мы с информации о червей, видах представляют интерес с точки коммерческого выращивания.

Черви ... ...

Для написания этого раздела проштудировал достаточно много информации и понял, что в конечном итоге человека интересует не описание семейств, отрядов и подрядов кольчатых червей, а простая человеческая оценка стоит, разводит данный вид червя или не стоит! Поэтому считаю, что имеет смысл давать свое субъективное видение ситуации с тем или иным видом червя.

Итак, начнем:

• ККЧ - Красный Калифорнийский Червь - червь, выведенный на базе обычного навозного червя, американцем Барретом в 50-60 годах. Главные «плюсы» данного червя: быстро размножается (до 1500 потомков от одной особи в год), потеряна склонность к «бродяжничеству» (другие виды червя в поисках пищи и секса могут просто бежать из мест культивации), долгожитель (говорят до 16 лет живет). Главные минусы для России: пожалуй, только один минус, это отсутствует инстинкт самосохранения при отрицательных температурах. При охлаждении окружающей среды данный червь не идет в глубь почвы на глубину промерзания, а собирается в одном месте в больших количествах и благополучно замерзает ....: (((Так что если собираетесь разводить данный вид червя надо иметь под рукой хороший червятник с положительной температурой на всю зиму, иначе в один прекрасный день проснетесь и поймете что от популяции на несколько миллионов рублей осталось только плохо пахнет разлагаются впечатление. Кстати начинал я именно с этого вида червя, а именно из популяции в 25 червей выведя только маточное поголовье на конец 2009 года в размере около 15-19 млн. штук.

• Старатель - тоже выведен на базе обычного навозного червя. Вывел его наш соотечественник Анатолий Михайлович Игонин. На мой взгляд, данный человек является примером настоящего гражданина своей страны, человека действующего на благо своей Родины и народа. Выведя данного червя Анатолий Михайлович создал червя оптимально соответствует нашим климатическим особенностям и лишенного главного недостатка ККЧ - отсутствие инстинкта самосохранения при отрицательных температурах. Фактически был проведен колоссальный объем работы по выводу лучше, чем ККЧ червя! Данный червь ничем не уступает ККЧ по скорости воспроизведения, работает в более широком диапазоне температур, также прожорлив.

• Eisenia foetida (наш навозник) - ну сказать о данном червяка то «крутое» нет ни сил, ни желания. Отмечу только то что: И ККЧ и Старатель это «искусственники» данного вида. Именно данный вид служит заготовкой для всех экспериментов по выведению «своих» территориальных популяций любителями вермикультивирование. Опять же из диссертации А.М. Игонина: культивирование в искусственных условиях содержания червя вида Eisenia foetida течение 2 - 3 лет позволяет создать «свою» адаптированную популяцию червя имеет все преимущества (рост популяции, прожорливость) - привожу на память соответственно без сохранения орфографии, главное мысль! Так что если вы горите мыслью создания своей районированной популяции червя, то вам прямая дорога в «местные навозные кучи»! щютка!

• Дендробена Венета (Dendrobaena Veneta, Eisenia Veneta) - один из видов рода Dendrobaena специально выведен в Европе для использования в качестве наживки при рыбной ловле. Данный вид червя не может соперничать с вышеперечисленными видами по плодовитости и продолжительности жизни. Главное его отличие: взрослые особи этого вида крупные, мясистые и очень живучи. При этом данный вид прошел интересный тест: коконы червя были помещены в температуре -18 гр. на достаточно длительный срок, после чего из коконов при положительной температуре вывелись черви, дало ученым возможность говорить о том, что данный вид оптимально подходить для улучшения почв в районах Российского Дальнего Востока и Севера. Мое субъективное заключение: если собираетесь разводить червя для наживки, то вам нужен именно этот вид червя, и не «заморачивайтесь» на разведение ККЧ или Старатели как червей для наживки поэтому больше потратите времени в дальнейшем!

• Lumbricus Terrestris - обычный земляной червь. Ну что о нем сказать? Кроме того что это просто обычный земляной червь, могу добавить что к данному виду относятся так называемые полушубки, «приручения» полушубка для меня обернулось годовой головной болью в поисках ответов на вопрос: как кормить, как содержать, как размножать. Ответ пришел неожиданно с прочтением статьи в англоязычном журнале Ворм дайджест, в котором говорилось, что данные черви очень плохо окультуриваются, и обычно просто отслеживается популяция на определенном земельном участке и по ночам происходит отлов выползков с поверхности земли. Что касается обычных земляных червей - то об их разведении я пока не думаю.

Так какого червя выбрать для разведения?

Мои субъективные выводы: если вы собираетесь заниматься промышленным производством биогумуса то вам имеет смысл обратить внимание на ККЧ и старатели. По сути дела и тот, и другой вид хорошие, но у старателей есть неоспоримое преимущество: «не замерзает» и начинает работать при таких температурах когда ККЧ только начинает думать о еде .... Если есть большие теплые площади по зиме, то разницы между ККЧ и старателей не будет никакой.

Если собираетесь разводить червя для наживки на рыбалку, то вам прямой ход к Дендробена и обычном навозник, их отличительные черты: очень хороший набор массы за относительно короткий период времени. При этом Дендробена дает еще одно преимущество: живучесть на крючке до 10:00, при этом активным червь будет на крючке до 4-х часов (при правильной насадке на крючок), в Дендробена есть еще одно преимущество перед обычным навозных червей - Дендробена живет на крючке и в морской воде!

Что делать если нет «выхода» ни на ККЧ, ни на старатели, ни на Дендробена? - Остается только один выход создавать свою популяцию навозного червя! После 1,5 - 2 лет можно получить быстрорастущую популяцию универсального червя, который хорошо перерабатывает кормовой субстрат производя биогумус, легко откликается ростом мышечной массы на хороший прикорм. Если с вышеперечисленными видами червя все понятно, то с обычным навозных имеет смысл расписать немного процесс выведения червя (так сказать немного технологии)

Итак, своя популяция ...

ККЧ - нет, старатели - нет, Дендробена - нет, но у «бабушки Моти» по соседству компостной-навозная куча. Идем к ней (в смысле купе) и начинаем настойчиво искать навозного червя. Данный червь имеет темно красную окраску, мясистый, при нажатии на него выделяет желтый пахучий фермент, ростом он от 2 до 7 см ... Набираем его столько, сколько сможем найти, потому что чем больше начальная популяция, тем быстрее в дальнейшем популяция будет расти. Набрав определенное количество червя, помещаем его в емкость с небольшими отверстиями в дне для дренажа, при этом обязательно в данную емкость набираем привычный для червя кормовой субстрат (примерно до половины имеющейся емкости). С 3-4 недели после заселения в емкость червя, начинаем червя подкармливать кормом (обычно используется корм тот который затем будет основным при дальнейшем разведении червя, то есть если у вас много навоза КРС то основным ингредиентом будет именно навоз КРС, если много бытовых отходов, тогда - бытовые отходы). Для более быстрого получения «своей» культурной популяции червя надо держать в тепле и по зиме, поскольку за это время происходит так нужна нам как экспериментаторам смена поколений червя.

При интенсивной подкормке червя (раз в неделю, при этом надо суметь подобрать оптимальное количество корма перерабатывает червем за неделю, от себя по секрету: для обычного навозного червя суточная норма корма составляет от 50 до 100% собственного веса т.е. если мы накопали около 200 гр. червя можно посчитать что недельная масса подкормки будет 700 - 1400 гр.) он начинает откладывать коконы.

Примерно раз в неделю проводим аэрацию субстрата с червями (разбиваем слипшиеся комки, перетряхивает субстрат). При необходимости увлажняем субстрат, чтобы его влажность была в районе 70% (то есть субстрат должен быть на вид влажным, но при его сжатии в кулаке из него не должна капать влага).

Т.к. с момента выхода из кокона молодежи к моменту полового созревания проходит примерно около 2-3 месяцев, то для гарантированной смены поколений раз в 4 месяца мы выбираем всех взрослых червей и оставляем только молодежь (до 2-х см.) и коконы. Так в течение 1,5 - 2 лет гарантированно произойдет смена 7-8 поколений червя, которые дадут новые качества нашей «культурной» популяции, это: высокая плодовитость (с 40 потомков в год, до 800 особей в год, высокая прожорливость (до 100% от собственного веса будет съедаться), при этом будет сохранена «морозоустойчивость» червя. После 2-х лет с начала нашего эксперимента мы будем иметь гарантированно рабочую маточную популяцию «культурного» червя, годится и для переработки кормового субстрата в биогумус, и для выращивания на наживку на рыбалку, и для выращивания на биомассу для откорма скота, птицы и рыбы.

Кормление ...

Итак, самое главное при выборе главного или основного кормового ингредиента отдавать отчет себе в том, что черви в основном являются однолюбами в части пищи, то есть привыкший есть один вид пищи, червь вероятнее всего сдохнет чем приспособится к новому виду корма. Поэтому надо отдавать себе отчет в том, что же будет основой кормового субстрата, данного вида пищи для червей должно быть с избытком, покрывающий все потребности популяции червя в еде. Навоз КРС, свиной навоз, помет - козий, кроличий, птицы, пищевые отходы, трава и другие виды пищи могут быть использованы для получения кормового субстрата.

Как готовится кормовой субстрат, какие особенности в его приготовлении?

Для достижения лучшего результата, каким бы ни был основной ингредиент его обязательно надо мешать с любым материалом обеспечивает хорошее проникновение воздуха к кормовому субстрата, это могут быть и сено с соломой, это может быть и треска с опилками. Главное помнить, что если используются щепа и опилки, то данные материалы должны быть отлежавшись то есть с них должны выйти все смолы и др Оптимальный срок вылеживания опилок и щепы около 3-х лет.

В кормовой субстрат в небольших количествах (около 3-5% от общей массы кормового субстрата) подмешивается песок, для лучшего пищеварения червями;)

Что касается основного ингредиента: все навоза и поносы должны пройти предварительную подготовку, то есть должен пройти процесс компостирования субстрата, при соблюдении температурного режима приготовления субстрата уже к моменту скармливания червю субстрат будет освобожден от сорняков, болезнетворных бактерий, нематод.

Для приготовления компоста берем одну часть корма (навоз, отходы, помет и т.д.), одну часть разрыхлителя (солома, сено, опилки треска), около 5% песка от общей массы субстрата, тщательно размешиваем (в данном случае очень может помочь например бетономешалка), закладываем в компостную кучу постоянно увлажняя (оптимальная влажность около 90-95%). В течение 2-3 дней разогреваем кучу любым доступным способом (прогрев негашеной известью - использовать очень осторожно, прогрев солнечными лучами - в основном получается при постоянных плюсовых температурах окружающей среды и другие способы), при этом кучу желательно укрывать темным материалом (в моем случае это мульчирующей пленка). После начала саморазогрева компоста, ежедневно производя рыхление субстрата, поддерживаем температуру в течение

1-3 день - около 40 градусов

4-6 день - около 60-70 градусов

с 7 - 10 дней - плавное снижение температуры до 20 - 30 градусов

(Данный температурный режим можно без проблем поддерживать примерно с конца апреля по конец сентября), при невозможности поддержания высоких температур, процесс компостирования может растянуться и до 5-6 месяцев. После приготовления кормового субстрата производим его тестирование, помещаем на поверхность субстрата нескольких червей, если в течение 2-3 минут червь не исчез в субстрате, значит субстрат еще не готов и его надо «доводить» продолжая процесс компостирования. Субстрат не должен быть кислым, оптимально 6,5 -7,5 Рн, или щелочным, не должен содержать повышенного количества солей. Кислотность может определяться либо приборами, или лакмусовой бумажкой, по прошествии определенного времени кислотность определяется уже с большой вероятностью просто на вид. Если все же кормовой субстрат кислый, на помощь приходит обычный мел, который прилагается к кормовой субстрат.

Кормление. (Навоз, помет, бытовые отходы, опилки, щепа, песок, солома, сено)

Навоз КРС - хорошо подходит для компостирования. Продолжительность процесса компостирования зависит от температуры окружающей среды, при соблюдении высоких температур - перегорание навоза происходит очень быстро (до 10 суток). У меня есть основным кормовым ингредиентом.

Навоз конский (только теоретически) - сам не сталкивался, но как говорят знающие люди самый «жаркий» навоз, после прохождения перегорания навоза червь питается им очень хорошо.

Навоз свиной - самый «опасный» вид навозом для неподготовленного «червятника» т.к. содержит большое количество протеинов и обладает сильной кислотностью. Процесс компостирования для данного навоза растянут на 4-7 месяцев.

Кал кроличий - высокощелочные, подходит для скармливания червю сразу без прохождения процесса компостирования. Я все же рекомендую компостировать его при возможности хотя бы месяц.

Кал козий - читай о кроличий помет. Кстати что козий, что кроличий помет я в небольших количествах использую до сих пор. На них очень хорошо отзывается червь и быстро прибавляет в весе (что важно для выращивания червя на наживку)

Птичьи пометы (куриный, перепелиный и т.д.) - очень сильно кислотные. Обязательно надо компостировать и при этом достаточно длительное время. При использовании основным ингредиентом срок компостирования может занимать до 8 месяцев, при этом обязательно разбавление его 50 - 60% соломы, опилок, щепы и т.д.

Опилки - в моем случае один из основных разрыхлителей и проводников воздуха в питательный субстрат. Использовать можно только вылежаться опилки (от 2-х лет), для того чтобы из них ушла кислотность. Читал где-то о том, что нельзя использовать опилки хвойных пород за высокого содержания смол - фигня! Найголовніше, що добре відлежалися, а потім їх за милу душу їдять черв'яки, перевірено неодноразово і підтверджується і зараз.

Щепа - на мій погляд найкращий розпушувач тому не так сильно злежується як тирса, відповідно рихлити кормової субстрат з тріскою доводиться набагато рідше. До речі як тріска та і тирсу в мене служать також поглиначами зайвої вологи. Коли існує потреба прикриття лож від сонячних променів використовую також тріску.

Солома, сіно - в кормовому субстраті виконує ті ж функції що і тирсу і тріска, також служить і кормом черв'якові. Додається в основному в подрібненому вигляді.

Пісок - десь вичитав про те, що пісок служить «чістілкой» для травного тракту хробака. Перевіряти не став, повірив на слово, з тих пір постійно додаю в кормовій субстрат

Мел - універсальний засіб для розкислення кормового субстрату. Використовується мною постійно.

У чому розводити?

З усього різноманіття способів розведення хробака, можна виділити кілька способів, які не потребують суттєвих фінансових витрат, а саме:

Ложі - представляє з себе грядку шириною 1-2 метри, довільної довжини, з обладнаними бічними стінками і дном (можна з дощок, цегли та інших матеріалів), висота ложа досягає до 60 - 80 см.

Ящики - ящики, довільної довжини, ширини, висоти. Наприклад: у моєму маточнику коштують 2 ящика з розмірами: 2 метри довжини, 80 см ширини, близько 1 метра висоти і 2 ящика по 1,5 метра довжини 80 см. ширини, близько 1 метра висоти. Даних ящиком вистачає для утримання в активному стані близько 3-4 млн. штук хробака, решта черв'яки знаходяться в присипаних на зиму буртах.

Дані способи цікаві тим що при мінімальних витратах можна легко облаштувати потрібну кількість робочих площ, як в приміщеннях так і під відкритим небом. Є ще кілька способів вермікультівірованіе: реактори і бурти але в даних випадках витрат і мороки буде більше (хоча це моє особисте бачення ситуації)

Також для «доведення» хробака до «робочої кондиції» - як наживка для риболовлі, у мене є звичайні пластикові тази з дренажними отворами, в яких при інтенсивному харчуванні протягом 1-2 тижнів черв'яки «підлітки» виростають до потрібних розмірів.

У теплу пору року мною використовуються майданчики з арболіту (опілкобетон), що дозволяє мені на них розмістити ложі (по зими на даних майданчиках складуються поїлки, тріска, субстрат, пісок.

Знайомство ...

Отже, зав'язався роман ... - Ви дивіться один на одного, Ви - з висоти червивого бога, вони - зі свого болота, яке хвалить всяк кулик то пак черв'як. Як відомо якщо взяти і заселити хробаком новий субстрат то ймовірність що ніхто не виживе і у вашому розпорядженні буде тільки невеликий цвинтар кільчастих наближається до 100%. Ось для того щоб цього не сталося і написаний цей розділ. Прагніть в процесі покупки хробака до того щоб черв'як Вам дістався з певною кількістю субстрату, якщо маса субстрату буде перевищувати масу живої хробака раз так 7-9, можна переходити до наступного: готуємо велику купу, бурт або ящик кормового субстрату до якого і будемо привчати черв'яків , риємо у верхньому шарі поглиблення сантиметрів так 20-30 глибиною, в даний поглиблення і висипаємо наших черв'ячків з їх рідним субстратом, після всього прикриваємо зверху прикриваємо соломою, тріскою або сіном. І після невеликого зволоження чекаємо на протязі 2-3-х тижнів (не турбуючи хробаків) проходження процесу адаптації. Через 3 тижні починаємо тихенько копати руками стінки колишнього поглиблення, якщо субстрату був приготований добре і він їстівний, наш куплений хробак вже весь буде знаходиться в новому субстраті. Так буде пройдений відносно безболісно і з малими втратами процес привчання хробака до нового субстрату. Зазвичай відсоток смертності при цьому методі коливається на рівні 20-30%, а на російську авось - 90-100%, вибирати Вам самим!

Як зберігати взимку?

Для підтримки маточника протягом зими у мене зроблені великі ящики які дозволяють в теплому приміщенні зібрати до 10 млн. хробаків (це правда вже буде перенаселення, а оптимально 4-5 млн.). Решту черв'яків я залишаю на вулиці попередньо підготувавши спеціальні місця. А саме: копається яма потрібного розміру із заглибленням у 50-60 см. на дно ями 20-30 сантиметровим шаром завантажується свіжого не перегоріли гній, рясно поливається, після цього 10 сантиметровим шаром кладеться тріска, солома, сіно, завантажуємо субстрат з хробаком (близько 10 см), зверху насипаємо 10 см. нормального кормового субстрату. І під кінець всю нашу конструкцію засипаємо зверху 40-50 см. тирси, тріски, соломи. Так ми підготували хробака до зимівлі. У таких умовах нижній шар містить гній буде повільно перегоряти виділяючи тепло, і на протязі 3-4 місяців температура в даному ложе буде триматися досить висока для того щоб черв'як був досить активним. У міру перегоряння нижнього шару, черв'як заривається в перегоріли гній тим самим рятує себе від замерзання. До речі в наших краях рівень мерзлоти знаходиться в горизонті приблизно 70-80 см. При випаданні снігу середня температура на поверхні землі становить близько 8 градусів морозу, відповідно найстрашніший для хробака період це проміжок часу до першого хорошого снігу (в зиму 2008-2009 року у нас перший сніг випав тільки 31 грудня, при цьому в грудні температура опускалася до мінус 31).

Мало не забув! Так я зберігаю популяцію ЯКЧ, інші види черв'яка мають почуття самозбереження при падіннях температур і йдуть в глибину грунту на рівень мерзлоти (стосується старателі, звичайного гнойовика, Дендробени і звичайного земляного хробака).

Підводні камені ...

Даний розділ присвячений всім «підводних каменів» про які інколи розбивається частина моєї популяції хробака.

• Сильні зміни температур, рівня вологості, підживлення великою кількістю нового корму - так би мовити етапи моїх помилок (благо ці помилки припустився, коли втрата певної кількості хробака швидко була компенсована зростанням основної популяції)

• Основний інгредієнт кормового субстрату вибирається на дуже довгий проміжок часу, даний проміжок повинен обчислюватися роками і даного інгредієнта повинно бути завжди в достатку, інакше популяцію хробака завжди буде лихоманити, і чисельність буде скакати, а це не добре для якісної роботи.

• Готуй сани влітку! - Розумна приказка, т.к. не встигнете озирнутися, як треба готувати кормової субстрат на зиму. Годівлі завжди повинно бути багато! З власних спостережень - якщо у мене немає 16-25 тонн кормового субстрату, я починаю відчувати почуття неспокою.

• Гній треба брати тільки з перевірених господарств тому часто в гній можуть потрапляти сторонні домішки (на своєму досвіді був змушений відмовитися від покупки гною виділяти сильний запах мазуту), інакше всьому поголів'ю хробака хана ...

• Пильна увага гризунам! Вони можуть прорідити популяцію і швидко і сильно! (Знову ж досвід: наприкінці жовтня почав переносити хробака в маточник, просіваючи біогумус залишив його під відкритим небом на 4-5 днів, і помітив що до купи біогумусу занадилися бігати мої коти, працюючи поруч з купою протягом 2-х годин я нарахував близько 5-7 мишей яких виловив один з наших котів, потім в теплиці де в той момент розташовувався маточник два коти за 20 хвилин відловили 4 щурів). Висновок: ми працюємо для себе, а не для гризунів, забезпечуючи їх холявной їжею. Зараз у господарстві «працюють» 2 кота і 3 електрокота ...

• Для обмеження зростання маткової популяції взимку використовується просте зниження температури маточника до 12 градусів, черв'як стає млявим, їсть і розмножується мало, в лютому приблизно піднімаємо температуру на 4-6 градусів і відбувається сильний ривок по зростанню популяції.

• Кислотність субстрату - важливий показник, на самому початку росту популяції був навіть куплений прилад, який виявився потім не потрібен. Зараз визначаю кислотність так сказати на запах, може у мене з нюхом щось не те але кислотний субстрат відчуваю дуже сильно, потім перевіряю приладом виявляється справді кислотність підвищена (після 4-5 таких перевірок став своєму нюху довіряти). Так вийшло що все грунтові води у нас йдуть в основному з боліт а води там залізисті і кислі, тому дуже вологим субстратів я не довіряю відразу.

• Для зниження ймовірності втрати популяції, маточник знаходиться в декількох різних ящиках, підгодовуються ящики по черзі, між підгодівлями витримується певну кількість часу.

За підводних каменів поки все (як буду згадувати, буду дописувати сюди).

Що робити з біогумусом, і чи потрібен він?

Розумні цифри приведу потім, а поки приклади з власної практики:

• Розсада сходить набагато раніше, перевірено перці які сходять зазвичай на 12-15 день, сходять на 5-6 день після посадки в грунт з біогумусом. Лук - один з найбільш примхливих рослин, а після замочування у водному розчині біогумусу і посадки в грунт зійшов на 3-й день, показавши при цьому надшвидкість зростання. При цьому розсада відрізняється дуже хорошою схожістю і здоров'ям (перевірено на багатьох овочевих культурах, огірки, томати, зелень, капуста тощо)

• Гарбузові - дуже погано переносять пересадження і в більшості своїй просто після пересадки гинуть, у разі зростання у біогумусі ми пару кущів гарбуза замучали висмикувати з бігумуса, через пару днів дивимося знову прийнялася до росту гарбуз на новому місця.

• Садова суниця - в 2009 році все літо лили дощі, але після підгодівлі біогумусом суниці, суниця дала дуже дружний, рясний урожай з чудовими смаковими якостями, те ж саме стосувалося і смородині, яблуням і зливі.

Ось на вскидку мої суб'єктивні спостереження, а що-ж пишуть про це «наукові світила»?

• Професор Ігонін: - гумусні органічне добриво перевершує гній і компости за змістом гумусу в 4 ... 8 разів. Це його головна перевага. Воно має і іншими цінними властивостями, такими як велика вологоємність, вологостійкість, гідрофільність, механічна міцність гранул, відсутність насіння бур'янів, наявність великої кількості корисної мікрофлори, різних ферментів,. Грунтових антибіотиків, гормонів росту та розвитку рослин, вітамінів. Вегетаційний період у рослин скорочується на 10-14 діб, що дуже важливо для Нечорнозем'я, Сибіру і Далекого Сходу. Нарешті, промислове виробництво гумусних добрив - це єдиний спосіб швидкого ремонту величезних площ наших полів, отруєних свого часу зневоднених аміаком, аміачною водою та іншими шкідливими для грунту добривами, непомірними дозами пестицидів.

• До кінця 1992 р. в США більше 500 тис. фермерських господарств (з 2,2 млн.) перейшли на систему біологічного (альтернативного) землеробства та отримання екологічно чистих продуктів харчування. Середня врожайність зернових у цих господарствах досягла 60 ц/га, а кукурудзи (зерна) - понад 100 та/га. У зв'язку з істотним підвищенням врожайності на оброблюваних полях загальна площа ріллі за останні 30 років скоротилася більш ніж на 70 млн. га. Валові збори врожаїв зерна зберігаються на рівні 300 млн. т, що повністю задовольняє внутрішні й експортні потреби країни.

• На полях, удобрюваних червекомпостом (біогумусом), врожайність зернових сягає 56 ... 70 ц/га (Англія, Голландія, Німеччина), а картоплі - 500 ... 800 ц/га (Голландія, Англія). "Тепер вже ясно, що без культивування дощових черв'яків неможливо було б вирішити сучасних проблем сільськогосподарського виробництва і тваринництва", - повідомила "Файненшел таймс" в 1986р. За ініціативою уряду ФРН селяни, які хочуть перевести своє господарство на біологічні способи виробництва, протягом п'яти років отримуватимуть субсидії з розрахунку 425 марок на рік за 1 га на якому полі, де за допомогою хімічних стимуляторів вирощували зернові, ріпак, горох, боби. У цей період отримані врожаї будуть надходити на ринок тільки у вигляді

фуражу. І тільки через три роки селяни-екологи можуть пропонувати свої

товари як "продукти біологічного господарства".

• Ось інший приклад. На початку 1980 р. Японія закупила в США величезну партію субстрату з маткової популяцією технологічних хробаків (десятки тисяч тонн) і технологію їх культивування. Вже з 1985 р. японське сільське господарство повністю забезпечує потребу країни всіма видами продовольства, в тому числі м'ясом і молоком. Перевиробництво продуктів харчування привело до необхідності скорочення посівних площ з 1989 р. на 17%.

Думаю, продовжувати не слід! Отже, все говорить про те що біогумус це високо ефективне органічне добриво, якому на даний момент немає рівних, і саме головне в тому що добрива немає мінусів, є тільки плюси! Більш конкретні рекомендації щодо застосування біогумусу шукайте на сайті.

Що робити з біомасою і взагалі вона що небудь дає?

Біомаса хробака наїценнейший харчова добавка для худоби, птиці і риби. Знову ж таки з особистого досвіду застосування як корм птиці: після 2-3 днів підгодівлі птиці червивий біомасою ми отримали різке зростання несучості смакові якості яйця істотно покращилися, проміжки «відпочинку від несучості» у птаха стали набагато менше - це суб'єктивний досвід.

А що кажуть «світила»?: - І знову з книги професора Ігоніна!

• У Національному коледжі харчової промисловості (Англія) проведені досліди з переробки хробаків на корм худобі. Інститут водної флори і фауни університету в Стерлінгу закінчив успішну серію дослідів по годівлі риб таким кормом і веде подальші дослідження, а ряд інших організацій проводять експерименти по згодовування нових продуктів сільськогосподарським тваринам, для яких черви - їх природна їжа: курям, рибі, свиням і деяким іншим. Суха речовина з дощових черв'яків на 60 ... 70% складається з білка з більшим, ніж м'ясні та рибні продукти, кількістю найважливіших амінокислот, таких як лізин і метіонін.

• Виготовлений з дощових черв'яків порошок містить білків більше (61 ... 72%), ніж рибне борошно (61%), м'ясна борошно (60%), білковий концентрат сої (45%) або сухі дріжджі (44%).

• Борошно з черв'яків - це чудовий стартовий корм для рибної молоді (від личинок до сеголеток, що йдуть під зиму). У ході досліджень в лабораторії люмбрікологіі ВГПІ приготовлено з біомаси черв'яків 10 кг сухого білкового продукту (борошна), дослідження якого дозволило встановити його повну придатність для кормових цілей. З цієї кількості близько 8 кг білкової муки було передано замовнику - «Владрибпрому» для догодовування рибної молоді (сеголеток коропа). Рибну молодь загальною масою 100 кг містили в окремому маленькому водоймищі. Годували її звичайним комбікормом, до якого додавали борошно з черв'яків у розрахунку: 1 г білка на 1 кг рибної молоді в добу. За 40 днів прикорму (з 9 серпня по 20 вересня 1986 р.) маса цьоголіток у розрахунку на особину досягли 22,6 г, тоді як у контрольних мальків, що знаходилися в такому ж ставку, але харчувалися лише звичайним комбікормом, маса становила 17,6 м. Збільшення маси мальків на 5 г істотно підвищує виживаність їх у зимовий період. У даному досвіді відхід серед малюків, докормле