- Webfermerstvo »
- Все статьи »
- Пчеловодство »
- Пчелиные семьи как биологический и хозяйственный объект
Пчелиные семьи как биологический и хозяйственный объект
Основным средством производства на пасеке есть-семья пчел. Пчелиная семья является высокоорганизованное сообщество матки-матери и ее потомства - рабочих пчел (в летний период еще и трутней). Морфофизиол
Размножение пчелиных семей. Матки и рабочие пчелы выводятся из оплодотворенных яиц, трутни - из неоплодотворенных (то есть партеногенетически). Спаривания маток и трутней происходит в воздухе, иногда на значительном расстоянии от пасеки (до 8-10 км), при температуре не ниже 23 - 25 'С в тени. Матка спаривается не с одним, а с несколькими трутнями (до 10).
Размножение пчелиных семей в естественных условиях осуществляется путем роения, то есть отделением от семьи старой матки и части пчел, поселяются в заранее найденном пчелами-разведчицами жилье (дупле дерева, расщелине скалы и т, д.). Первый рой (первач) выходит из улья со старой плодной маткой, второй (вторак) - с молодой бесплодной роевое и т. Д.
В пасечных условиях размножения пчел идет путем формирования отводков искусственных роев, хотя частично может быть использована и естественное роение. Встречаются пчеловоды, которые предпочитают естественное роение формирования искусственных отводков. Однако пчеловод-фермер, особенно Полу, не может каждый день с утра до вечера находиться на своей пасеке, поэтому он должен ориентироваться исключительно на формирование отводков, так как в его отсутствие часть семей может изроиться, то есть стать очень слабыми в результате роения, а рои - слететь с пасеки, нанесет значительный ущерб пчеловодству.
Чтобы вовремя сформировать необходимое количество полноценных отводков, необходимо иметь на пасеке сильные семьи пчел, а также соответствующее количество плодовых или бесплодных маток.
Формирование отводков на плодных маток выгоднее, потому что они сразу же начинают выращивать расплод и семьи быстро усиливаются. Для этого к назнач
Отводки надо формировать ясным, теплым днем, когда большинство летных пчел находятся в поле. В этом случае удастся сформировать отводки в основном из нелетные пчел, которые не вернутся к своим семьям. В приготовленный заранее и установлен на колышки или подставку улей переносят из запаса рамку с пустыми сотами, рамку с кормом, а с сильной семьи - 1 - 2 рамки с расплодом, плотно обсиживаемие пчелами, и дополнительно стряхивают сюда же пчел с 1-2 сотов (чтобы в отводки осталось 2-3 улочки пчел). Перед этим в семье, откуда берут расплод и пчел для формирования отводка, находят матку и накрывают ее прямо на соте, чтобы она не попала в отводок. В отводок подсаживают молодую бесплодной матку с помощью маточной клеточки или маточного колпачка или зрелый запечатанный маточник, собирают его гнездо к обогреваемой солнцем стенке улья и тщательно утепляют сбоку и сверху. Верхний леток закрывают, а нижний ограничивают для прохода 2-3 пчел. Через сутки выпускают матку из маточной клеточки, через сутки проверяют ее прием, а через 7-10 дней устанавливают, а не спарилась она с трутнями и не приступила к откладыванию яиц. В этом случае в отводок сразу же подставляют сот с большим количеством зрелого ( "на выходе") печатного расплода, а через 5 - 7 дней - еще один такой же, чтобы хорошо под силу его и создать все условия для интенсивной откладки яиц маткой и откорма расплода . Леток при этом расширяют до нормы. Если отводок формируют на плодную матку, то ему сразу же дают 4-5 рамок с расплодом, 5-6 улочек пчел и соответствующее количество корма. Делается это для того, чтобы создать необходимые условия для более или менее полного проявления биологического потенциала в откладывания яиц маткой.
При работе с отводами надо помнить, что чем раньше и чем качественнее они будут сформированы, тем большую силу они нарастят до главного медосбора и тем более соберут меда.
Сила пчелиных семей и эффективность пчеловодства. Известный деятель российского пчеловодства Г. П. Кондратьев (1834-1905) однажды сказал: "В сильных семьях все спасение". Ему принадлежит и другой афоризм: "Многие пчел в семье - много меда".
А. С. Буткевич (1859 - 1942), автор известной рое-медовиковых систем, пчеловодства, пришел к выводу, что оптимальная сила пчелиных семей к началу главного медосбора составляет около 8 кг живой массы пчел. Много лет спустя этот вывод подтвердили китайские исследователи.
Сильные семьи собирают значительно больше меда, чем слабые, не только на семью в целом, но и на улочку пчел. Расходы на строительство пасечных помещений и приобретение средств механизации будут окупаться, то есть приносить прибыль, только при наличии на пасеке сильных, высокопродуктивных семей. Для ухода за сильной семьей требуется значительно меньше затрат времени, чем для выхаживания слабой, которую, особенно в весенний период, очень трудно сохранить без неустанной заботы о ней (регулярные подсиливании, расширение гнезда по одной рамке, подкормка малыми дозами сахарного сиропа и др ). Итак, пчеловод, который умеет поддерживать силу пчелиных семей на высоком уровне, может обслужить гораздо больше их, чем тот, кто вынужден спасать от гибели слабые семьи. Сильные семьи гораздо лучше зимуют, более выносливы, менее подвержены различным заболеваниям. Слабые семьи обычно погибают зимой или ранней весной. Перезимовали слабые семьи не могут выкармливать своих личинок и поддерживать нормальный температурный режим в гнезде. Именно поэтому у рабочих пчел с слабых семей укороченная продолжительность жизни, объясняется недостатком запасов энергетических веществ в теле, слабое развитие мускулатуры, меньшие размеры тела и медового зобика, меньше дальность полета и т. Д. Надо иметь в виду также, что любой какие прогрессивные приемы пчеловодства, будь то формирование отводков, перевозка пасеки к дополнительным источникам медосбора и т. д., могут быть достаточно эффективными лишь при наличии сильных пчелиных семей на пасеке.
Способы и условия выращивания сильных высокопродуктивных семей. Возраст и качество матки. Опытные пчеловоды говорят: "Плохая матка - это заранее запланированный убыток от пчелиной семьи". Поэтому они приобретают высококачественных племенных маток в специализированных пчелоразведенческих хозяйствах (фирмах) или выводят их сами. Матка является матерью всего населения улья, и поэтому от ее наследственных качеств и зоотехнических кондиций зависят все хозяйственно полезные признаки пчелиных семей.
Важную роль играет возраст матки. Продолжительность его жизни 4 - 5 лет, но только первые 2 года ее плодовитость находится на достаточно высоком уровне. Поэтому по истечении этого срока ее рекомендуют заменить на молодую. Ежегодно на пасеке меняют маток в 50% перезимовавших семей, то есть всех тех, которым исполнилось 2 года, а тех из них, которым исполнился только год, оставляют до следующего сезона, то есть еще на год. В пчеловодов-передовиков в зиму идет 70-80% (а иногда 90% и более) пчелиных семей и отводков с сеголетними матками. Дело в том, что с молодыми матками семьи пчел зимуют лучше, чем со старыми, так как они больше откладывают яиц в конце сезона, из которых выводятся физиологически полноценные для зимовки молодые пчелы. На Приморском опорном пункте Научно-исследовательского института пчеловодства было установлено, что семьи с молодыми матками отличаются повышенной устойчивостью к варроатоз, а в начале следующего сезона больше выращивают расплода, как правило, не роятся и больше собирают меда.
Количество и качество углеводных и белковых кормов влияют на силу и качество пчелиных семей. В зиму пчелиной семьи нужно не менее 25 - 30 кг (в зависимости от географической зоны) высококачественных углеводных кормов, а также не менее двух полноценных медоперговых сотов.
Пчеловоды-передовики оставляют больше этой нормы. Е. И. Носкова, добившаяся на Рязанщине высоких показателей продуктивности пчел за все послевоенные годы, то есть 107 кг валового меда, 2,8 кг воска на семью и 100% -ного прироста семей, на каждую из них оставляла по 35 кг высококачественного цветочного меда (и ни одного килограмма сахара).
Пчеловоды-промышленники США оставляют по 35-40 кг корма на семью, однако в гнезде семьи, идет в зиму, оставляют не все запасы корма - часть из них хранят в помещении до весны следующего года.
Сахарные подкормки. А. М. Буткевич уже в начале нынешнего века доказал, что подкормка пчел сахаром (свекольным или тростниковым, то есть сахарозой) отрицательно сказывается на качестве пчел и семьи, получали осенью сахарную подкормку, в следующий сезон были менее продуктивными, чем зимовали на одном цветочном меде. Много лет А. Г. Мартынов (1980) подтвердил выводы А. М. Буткевич и в условиях строго контролируемого эксперимента показал, что в семьях, получавших в зиму сахарный сироп, весной и в первую половину лета выращивается меньше молодых особей, и притом худшего качества, чем в семьях, зимовали на одном цветочном меде. Углеводный корм, полученный в результате своевременной (в августе) переработки сахарного сиропа пчелами, практически не уступает по своему качеству полноценному цветочному меду. Поздняя подкормка провоцирует повторное развитие глоточных, восковиделительних и других желез у пчел, когда они уже находятся в стадии предзимней покоя с пониженными обменными процессами. Кроме того, изнашиваются пчелы-кормилицы на переработке сахарного сиропа в углеводный корм. Однако, несмотря на негативное последействие подкормки пчел сахаром в зиму, ее надо признать совершенно неизбежной и потому целесообразной в тех случаях, когда из-за неблагоприятных условий медосбора пчелиные семьи в конце сезона не имеют достаточных запасов корма или когда пчелы собрали некачественный, непригодный для зимовки корм: бистрокристаллизующийся или падевый.
В бистрокристаллизующимся относятся меди: вересковый, хлопковый, рапсовый, горчичный, сурепковий и другие, а в засушливые годы - подсолнечный. Если после окончания главного медосбора окажется, что мед в гнездах пчелиных семей доброкачественный, но его мало, то их докармливают сахарным сиропом до нормы (чтобы в каждый оставляет в гнезде на зиму соте было не менее 2 кг меда и сахарного корма вместе взятых). Если же пчелы собрали много падевого или бистрокристаллизующегося меда, то надо отобрать у каждой семьи не менее 8-10 кг такого корма (из нормы кормозапасов) и заменить его сахаром. И в том и в другом случае пчелы составят сахарный корм в средней и нижней частях гнезда и всю зиму до весны будут употреблять его в пищу.
Если же в конце сезона в гнездах достаточно доброкачественного цветочного меда, то подкармливать пчел сахаром не следует. В крайнем случае можно скормить лишь 2-3 кг сахара, чтобы дать пчелам на зиму лекарство против нозематоза.
В годы со слабым медосбором приходится скармливать семьям или иное количество сахара (не менее 2 кг). Подкормка завершают в августе - начале сентября. Желтый или светло-коричневый, то есть не очищенный, сахар для пчел непригоден. Сироп готовят в такой пропорции: 2 части сахара на 1 часть воды. Желательно использовать для этой цели мягкую воду. Недопустимо даже кратковременное кипячение сахарного сиропа; пригоревший сахар - яд для пчел. Поваренная соль, попавшая в сахарный сироп, при определенной концентрации может стать причиной гибели пчел.
Если же пчелы по тем или иным причинам ушли в зимовку с недостаточными запасами кормовыми, их подкармливают в зимний период густым сахарным сиропом (2 части сахара на 1 часть воды) в перевернутых над гнездами банках (с горловиной, обвязанной марлей) или в запаянных пакетах из полиэтиленовой пленки с небольшими отверстиями, а также медово-сахарным тестом (канди) или сахарным леденцом. Чтобы пчелы использовали подкормку, в зимовнике должна быть температура воздуха около 4 'С. Пчелиные семьи, зимующие на воле, на время подкормки заносят в теплое помещение.
Весной и в первой половине лета, то есть до начала главного медосбора, в гнезде каждой пчелиной семьи должно быть не менее 8-10 кг углеводного корма. Иначе пчелы "экономят" его, резко сокращая количество выращиваемого расплода и заметно уменьшая поставки кормом воспитываются личинок. В связи с этим до начала главного медосбора в семье выращивается мало пчел, к тому же они недостаточно жизнеспособны (отличаются меньшей продолжительностью жизни, слаборазвитой мускулатурой и т. Д.). Заведомо ясно, что такие семьи соберут значительно меньше меда, чем развивались на нормальных кормовых запасах. Поэтому необходимо в весенний и раннелетний периоды поддерживать запасы углеводных кормов не ниже указанного уровня, подставляя в их гнезда медовые соты из запаса, а при отсутствии их подкармливать пчел ранней весной канди, приготовленным на меду (ТУ 46 РСФСР 251-82) или на инвертированном сахарном сиропе (ТУ 46 РСФСР 102-74), а несколько позже, при наступлении устойчиво теплой погоды - сахарным сиропом, приготовленным в пропорции 1: 1.
Белковый корм. Для нормальной зимовки пчел белковые корма так же необходимы, как и углеводороды (С. Феррари, 1934-1936; Л. Борнус, 1985, и др.) На каждую пчелиную семью нужно заготовить не менее 2 - 4 полноценных перговые сотов, хорошо залитых медом и запечатанных.
Очень важно, чтобы свежая пыльца поступала в гнезда пчелиных семей вскоре после выставки пчел из зимовника, то есть в самый трудный период их жизни, когда необходимо обеспечить интенсивное выращивание расплода.
ценные корма для пчел - нектар и пыльцу. В местностях, где весной ощущается недостаток в пыльцы и нет возможности перевезти пасеку к ее источникам, которые три ускоренного развития пчелиных семей и выращивания полноценных пчел семьям подставляют перговые соты, заготовленные в прошлом сезоне (нельзя допускать Их промораживания!), Или скармливают различные белковые смеси- заменители натуральных белковых кормов (ТУ 46 РСФСР 251-82).
Не менее важное значение имеет обеспечение пчелиных семей источниками пыльцы и в конце сезона (июль-август), когда идет подготовка молодых пчел к зимовке. Многолетними наблюдениями установлено, что если в этот период длительное время стоит сухая погода, при которой сбор пыльцы пчелами затруднен, несмотря на большое количество пилконосив, то пчелиные семьи идут в зимовку на одну-полторы улочки слабее, чем обычно. Ясно, что и пчелы, выращенные при недостатке перги, будут значительно слабее, что пагубно скажется на сохранение пчелиных семей в зимне-весенний период. Поэтому белкового кормления пчел необходимо уделять не меньшее внимание, чем углеводного. В данном случае для осеннего наращивания пчел при слабом сборе свежей пыльцы надо иметь хороший запас перги в сотах, заготовленной еще до главного медосбора.
сотообеспеченность пчелиных сем ей. Установлено, что количество и качество сотов влияют на силу и производительность пчелиной семьи. Чтобы пчелиная семья могла полностью проявить свой биологический потенциал по выращиванию расплода в начале сезона, а также сбора и переработки нектара в период главного медосбора, она должна иметь, как минимум, 24-30 высококачественных сотов при двухкорпусной содержании пчел (в переводе на рамки 435х300 мм) или 40-50 - при многокорпусном (в переводе на рамки 435х230 мм). Когда или низком качестве сотов интенсивность выращивания расплода и продуктивность пчелиных семей существенно снижаются.
Указанные выше нормы сотообеспеченность минимальны. Пчеловоды-передовики нашей страны и особенно пчеловоды-промышленники зарубежных стран создают гораздо более сотообеспеченность, чем указано выше (до 4-5 магазинных надставок, кроме двух корпусов гнездовых сотов типа Лангстрота), в последние годы в зарубежной литературе пчеловодческой все чаще и чаще публикуются данные о том, что увеличение объема гнезда пчелиной семьи в период главного медосбора по сравнению с обычно принятой в практике нормой существенно повышает ее медопродуктивность.
Микроклимат в гнездах пчелиных семей. Пчелы тратят значительное количество корма и энергии на поддержание оптимальных температур (зимой 14-28 "С, а летом 34-35 С) и влажности воздуха (50-80%) в своих гнездах. В том случае, если температура опускается ниже оптимальной, они поедают больше корма и повышают выделение тепловой энергии до соответствующего уровня. при повышении температуры они вынуждены усиливать вентиляцию гнезда, опять же повышая при этом расход корма как источника необходимой для этого энергии. в случае высокой влажности воздуха в гнезде пчелы должны повысить выделение тепла, а также посилити вентиляцію. При низькій вологості повітря вони посилюють принесення води у вулик, яка, випаровуючись, підвищує вологість до оптимальної норми. Отже, умови утримання бджолиних сімей та догляд за ними повинні бути такими, щоб витрати корму та енергії бджіл були мінімальними. Тому вулики повинні бути сухими, ретельно прошпаклювати і добре забарвленими, включаючи зовнішню сторону. У весняний (особливо в ранньовесняний) період, коли бджоли витрачають багато корму та енергії на підтримання температурного режиму, гніздо має бути ретельно утеплено, верхній льоток закритий, а у нижнього просвіт обмежують до 3-5 см.
З настанням стійкої теплої погоди відкривають верхній льоток, а нижній поступово розширюють до повного просвіту. З початку головного медозбору, особливо якщо сім'ї сильні, а медозбір рясний, досвідчені бджолярі зрушують надставки (корпуса й магазини) відносно один одного вздовж рамок на 5 см, щоб у плічок рамок утворилися просвіти шириною 1 см, для видалення з гнізд водяної пари, утворюються у великих кількостях при переробці нектару в мед. Цей прийом дуже важливий для районів з підвищеною вологістю повітря (Приморський край та ін.)
Після закінчення головного медозбору, а точніше - під час попереднього складання гнізд на зиму, знімають всі надставки (корпусні та магазинні), верхній льоток закривають, а нижній зменшують відповідно до сили сім'ї.
Неприпустимо при перевезенні бджіл до джерел медозбору ставити вулики на землю без підставок. При такій "економії" вулики відволожуються, особливо в дощ або на сирому ділянці, а бджоли витрачають багато енергії на боротьбу з вогкістю.
Застосовувані для зимового утеплення гнізд матеріали повинні відрізнятися хорошою гігроскопічністю. Рекомендується використовувати як утеплювачів подушки з добре просушеного моху, клоччя або мати з соломи, осоки т. д. Не можна використовувати подушки з очосів технічної вати.
Пасіка повинна мати надійне прикриття від холодних вітрів, особливо в осінній та весняний періоди, які остужівают гнізда, сприяють кристалізації корму.
Зміст бджолиних сімей та догляд за ними. Весняні роботи на пасіці. Виставку бджіл із зимовника зазвичай проводять з ранку в той день, коли температура повітря в тіні до середини дня досягає не менше 10-12 С. Велику пасіку починають виставляти в кон-це попереднього дня, а потім відновлюють цю роботу вранці, щоб до 10 - 11 год закінчити її. У цьому випадку у відносно теплий опівдні всі бджоли встигають зробити очисний обліт.
Якщо зимівля йде не кращим чином і на багатьох вуликах з'являються сліди проносу, то бджоляр прагне виставити бджіл якомога раніше, очищаючи точок від снігу бульдозером або посипаючи сніг золою (щоб він скоріше розтанув).
При нормальній зимівлі виставку бджіл затримують, поки не зійде сніг і не зацвітуть перший пилконосів.
Після виставки бджіл із зимівника не слід поспішати з оглядом гнізд і з чищенням ден від підмору до настання стійко теплої погоди. Виняток слід зробити тільки для сімей із слабким влітку бджіл. Можливо, що вони потребують термінової допомоги (немає корми, загинула матка і т. д.). Такі сім'ї треба посилити, якщо це можливо, або приєднати до нормальних, але недостатньо сильним, або вибракувати. Що стосується сімей, бджоли яких енергійно літають і несуть обніжжя, то достатньо переконатися в наявності корму, піднявши крайні 1-2 стільника, не розкриваючи інші. Якщо корм є, то не треба оглядати сім'ї, поки не настануть погожі дні. Переважна більшість бджолярів нашої країни, а також майстри промислового бджільництва зарубіжних країн саме так і роблять.
Ревізію бджолиних сімей, санітарну обробку гнізд і їх пересадку в чисті вулики проводять в той день, коли температура в тіні буде 16-18 С. При цьому бджоляр прагне вибракувати недоброякісні соти, замінивши їх рамками суші або вощини, поповнити кормові запаси і утеплити гніздо, щоб після цього як можна довше не турбувати бджіл оглядами. Через 1-1,5 міс ще раз розбирають і оглядають гнізда. Влітку бджіл турбують не частіше ніж 1 раз на 2 тиж. Часті огляди гнізд, особливо ранньою весною, завдають серйозної шкоди бджолиним сім'ям.
Підготовка бджолиних сімей до головного медозбору. Протягом місяця після виставки бджіл інших сімей з зимовника відбувається повна заміна старих перезимували бджіл на молодих. Після цього основні завдання бджоляра в цей період зводяться до наступного:
підтримувати запаси вуглеводних кормів в межах 8-10 кг на сім'ю;
своєчасно сформувати сильні, повноцінні відводки;
перевозити бджіл до джерел медозбору з метою інтенсифікації вирощування розплоду (піклуючись при цьому про наявність рясних джерел свіжої пилку);
підставляти в расплодние гнізда замість недоброякісних стільників гніздові і магазинні рамки з вощиною для відбудування стільників;
підставляти бджолиним сім'ям чергові корпусні та магазинні надставки дещо раніше того часу, коли в цьому виникає необхідність, з тим щоб попередити ройовий стан;
своєчасно застосовувати протівороевие прийоми, щоб утримати в робочому стані сильні бджолині сім'ї до початку головного медозбору.
Оскільки бджоляр-фермер повинен не тільки отримати від кожної сім'ї максимум меду та іншої продукції, а й обслужити якомога більшу кількість бджолиних сімей, йому слід якомога швидше перейти від їх індивідуального обслуговування до групового.
Любительська технологія орієнтує бджоляра на збереження та виходжування всіх слабких, а також виправлення всіх неблагополучних сімей, які товарної продукції не дають, але забирають багато часу на догляд за ними (у багато разів більше, ніж за сильними сім'ями). Крім того, аматорська технологія включає безліч робіт, істотно не впливають на життєдіяльність і продуктивність бджолиних сімей, але вимагають для свого виконання значних витрат часу (скорочення вуличок, закладка їх рейками, скорочення і розширення гнізд по одній рамці, виправлення сімей з матками і бджолами- трутовками і т. д.). Найважливіша відмінна риса аматорського бджільництва - індивідуальний догляд за бджолиними родинами. Суть його полягає в тому, що періодично оглядають гнізда усіх бджолиних сімей на пасіці, визначають їх стан і відповідно до них виконують чергову роботу. При аматорської технології бджолині сім'ї на пасіці сильно відрізняються один від одного по своїй силі, станом і рівнем розвитку, тому пасічнику одночасно доводиться виконувати декілька робіт (одну сім'ю треба підсилу, інший додати корм, третьої підставити порожній сот, четвертої - вощини і т. д .).
Промислова технологія, по-перше, грунтується на змісті тільки сильних і середніх за силою сімей і орієнтується на осінню вибракування всіх слабких і неблагополучних (до 20-25% від загального числа сімей бджіл на пасіці). Для цього навесні кількість сімей збільшують за рахунок надпланових відводків з таким розрахунком, щоб компенсувати осінню вибраковування. По-друге, промислова технологія передбачає виконання тільки необхідних прийомів і методів роботи, надають позитивний вплив на життєдіяльність і продуктивність бджолиних сімей. По-третє, вона базується на груповому догляді за бджолами, тобто робота виконується відразу на всіх сім'ях даного крапка. Щоб це стало можливим, всі сім'ї повинні розвиватися синхронно, тобто бути рівними (приблизно) за силою і іншими показниками. З цією метою під час весняної ревізії вирівнюють силу бджолиних сімей шляхом переміщення частини бджіл і рамок з розплодом з найсильніших в середні і ослаблі. Через якийсь час окремі сім'ї знову виявляться сильнішими, ніж інші. Тоді їх ще раз вирівнюють, відбираючи бджіл і розплід для формування отводков з найсильніших сімей, а при перевезенні пасіки до медоносів вживають усіх заходів для того, щоб на новому місці не було зльотів бджіл з одних сімей в інші, тобто самовільного подсиливании одних за рахунок інших. Час проведення чергової роботи визначають на підставі фенологічних спостережень і вибіркового огляду гнізд кількох сімей. Потім, не вивчаючи їх стану, виконують цю роботу на всіх бджолиних сім'ях: дають усім годівниці з цукровим сиропом або ставлять усім перші чи другі магазинні надставки і т. д.
Оскільки бджоляр-фермер, особливо Напівпрофесіонал, працює наїздами, він повинен бути впевнений, що під час його відсутності не отро жодна сім'я. Для цього необхідно виконати наступне: у попередній сезон поміняти по можливості всіх старих маток на молодих;
сформувати на початку року якомога більше відводків;
застосувати всі протівороевие прийоми (своєчасно розширити гнізда, заздалегідь поставити корпусні та магазинні надставки, вивезти бджолині сім'ї до додаткових джерел медозбору, добре вентилювати гнізда, притенить вулика і т. д.).
Час головного медозбору. Промислова технологія утримання бджолиних сімей і виробництва продукції включає в себе перевезення до додаткових джерел медозбору, забезпечення достатнім запасом стільників для складання та переробки нектару; посилену вентиляцію гнізд для прискорення його дозрівання і, нарешті, відкачку зрілого повноцінного меду.
Основний збір меду забезпечують такі медоноси, як липа, гречка, соняшник, кипрей, лісова малина, бавовник, конюшини, еспарцет, рапс та ін (див. додаток 2). До масивів цих медоносів бджіл підвозять до початку цвітіння рослин.
При слабкому медозборі на одному точці повинно бути не більше 25-30 бджолиних сімей (у деяких західних країнах при такому медозборі на одному точці розміщують не більше 10 - 15 бджолиних сімей), при середньому близько 50, а при сильному (липа, гречка) 70 , максимум 100.
Застосування рамок з постійними розділювачами, які при повному гнізді утримують їх під час перевезення від зрушування і розгойдування, полегшує підготовку бджолиних сімей до перевезення. В іншому випадку необхідно використовувати тимчасові роздільники. Підготовка бджолиних сімей до перевезення зводиться до відбору важких полномедних стільників і заміну їх рамками суші або вощини, видаленню утеплення і стелини (холстиков), скріпленню складових частин вулика, ретельної закладенні щілин в ньому, якщо вони є. Найбільш просто та зручно скріплювати частини вулика широкої прогумованою стрічкою і замикаючим пристроєм. Надійна вентиляція гнізд - одна з найважливіших турбот бджоляра при підготовці бджіл до перевезення.
Під час перевезень з'являється ймовірність запарювання бджіл. При будь-якому неспокої, а тим більше викликаному підвищенням температури в гнізді, бджоли спрямовуються тільки вгору і, зустрічаючи на своєму шляху холстик або вентиляційну сітку, покладену прямо на рамки, щільно "утрамбовують" своїми тілами простір між верхніми брусками рамок, в результаті чого в гнізді різко підвищуються температура і вологість повітря, настає масова загибель бджіл. Якщо ж надати бджолам можливість виходу в добре вентильований вільне надрамочное простір, то частина бджіл вийдуть в цей простір і розмістяться на вентиляційній сітці, сім'я заспокоїться і запарювання не відбудеться. Тому при перевезенні навесні в прохолодну, нежарким погоду ще не дуже сильних бджолиних сімей достатньо зняти утеплення і холстик і дати бджолам можливість виходу під дах з вентиляційним пристроєм (відкривши обидва вентиляційних клапана). Якщо ж використовуються даху застарілих конструкцій, без вентиляційних пристроїв, тоді їх знімають і залишають одні подкришнікі (за їх відсутності - порожні магазини), фіксуючи на них рамку з вентиляційною сіткою, або, в крайньому випадку, прибивають до нього зверху рейками рідкісну тканину (мішковину ). Влітку, в жарку погоду сильної бджолиної сім'ї надрамочного простору, утвореного внутрішнім об'ємом даху або подкришніка, може виявитися мало, тоді використовують або порожню магазинну надставку, або порожній корпус (у багатокорпусних вуликів).
Враховуючи дефіцит засобів механізації навантаження і розвантаження вуликів на пасіках бджолярів-фермерів, слід рекомендувати спеціальні пересувні платформи для розміщення на них бджолиних сімей протягом всього літнього сезону.
Не можна ставити пасіку "на перельоті" бджіл іншої пасіки, раніше привезеної, так само як не слід допускати і переліт своїх бджіл над чужими пасіками.
Під час головного медозбору треба вчасно і відповідно до його силою підставляти корпусні та магазинні надставки з рамками з сотами і вощиною для складання нектару та його переробки в мед, а також забезпечувати інтенсивну вентиляцію гнізд з метою прискорення його дозрівання. Відкачувати можна тільки зрілий мед.
Підготовка бджіл до зимівлі. У першу половину сезону треба змінити якомога більше старих маток на молодих, а в період головного медозбору стежити за тим, щоб у гніздових корпусах була достатня кількість вільних комірок для відкладання яєць. Чим більше буде до кінця сезону молодих, фізіологічно повноцінних бджіл, тим вище гарантія, що всі бджолині родини добре перезимують. Для цього досвідчені бджолярі підвозять свої пасіки до позднелетнім і осіннім джерел нектару і пилку. Вирощені в цих умовах молоді бджоли, самі не брали участі у використанні медозбору і відгодівлі розплоду, а також посилено живилися пергою, накопичують у тканинах резервні живильні речовини. Тому найголовніше їх перевага - у винятково високою тривалістю життя (6-9 міс), а також у здатності вигодовувати собі на зміну перше весняне покоління молодих особин.
Відразу після закінчення головного медозбору, тобто ще на тимчасовому точці, треба зняти всі надставки (корпусні та магазинні) і провести попереднє складання гнізд. Досвідчені пасічники залишають бджолам на зиму світлі (молоді) стільники, які різко знижують небезпеку кристалізації зимового корми (в них немає або є, але дуже мало залишків коконів і екскрементів личинок, пилкових зерен і т. д.). Якщо необхідно, замінюють частину недоброякісних кормів (падевий або бистрокрісталлізующійся мед) цукром або доповнюють цукром кормові запаси повноцінного меду при його недостачі, або дають лікувальну підгодівлю проти нозематозу. У цих цілях ще на тимчасовому точці бджолиним сім'ям згодовують цукровий сироп (2 частини цукру на 1 частину води). Підживлення сімей треба закінчити у другій половині серпня, в крайньому випадку на початку вересня. Підгодівля цукром навіть у ці терміни негативно впливає на бджіл, а в більш пізні терміни може виявитися згубною. Остаточну зборку гнізд здійснюють після виходу основної маси розплоду вже на стаціонарному точці. При цьому видаляють із гнізд маломедние соти, замінюючи їх при необхідності повноцінними кормовими, взятими із запасу. У кожен залишає у гнізді соте повинно бути не менше 2 кг вуглеводного корму, кількість їх повинно бути на 2-3 більше, ніж кількість наявних вуличок бджіл (при дуже тісних гніздах підвищення температури повітря в зимівнику викликає вихід частини бджіл з вуликів, які назад вже не повертаються).
Восени вулики захищають від вітру і вогкості. Зимівник ремонтують, просушують і білять негашеним вапном.
Вулики в зимівник заносять після настання стійких холодів, на них не повинно бути снігу і льоду. Обов'язково знімають кришки з вуликів, найсильніші сім'ї встановлюють у нижній ярус, середні - у другій і найслабші - у верхній, відкриваючи при цьому нижній і верхній річки.
Для успішної зимівлі бджіл необхідні гігроскопічні утеплювачі гнізда (подушки з моху, клоччя, мати з осоки та соломи і т. д.). Якщо їх немає, в зимівниках з нормальною температурою краще залишати сім'ї з гніздами, укритими одними холстиком. І тільки в приміщеннях, в яких температура повітря може опускатися нижче 0 'С, можна залишити ват
